Християнство – це релігія любові, віра серця, вчення, яке сам Господь приніс у наші душі. Всі правди віри викладені у Біблії – священній книзі християн.
Життя людини є далеко не простим випробуванням, кожного з нас на шляху чекають труднощі, омани та зло. Часто ці випробування збивають нас з вірної дороги і заводять в несусвітню темряву. Щоб пройти життєвий шлях правильно нам потрібен дороговказ. Цим дороговказом для християнина є Біблія. В ній ми знаходимо відповіді на всі запитання, розумні поради до кожної ситуації, підтримку та стимул жити добром.
На мою думку, цінність Біблії в тому, що вона навчає, як ставитися до подій, що відбуваються у житті кожного з нас, до людей, з якими щодня стикаємося, як відповідати на добро і на зло, як жити в мирі зі своїм внутрішнім світом. Вона вчить нас правильно поводитися у різних ситуаціях, недарма латиняни говорили: „Modus Vivendi!”. Ця фраза означа б жити в мирі зі всіма, навіть якщо виникають незгоди.
Біблія дає нам впевненість у завтрашньому дні. Тільки той хто щиро вірить в Бога не боїться нічого, бо розуміє, що попереду його чекає вічність. Господь – добрий батько, Він терпляче зносить всі наші погані вчинки і образи, береже і любить нас. Він – це наш захист, Він не покине, не зрадить ніколи. Але часто люди самі відвертаються від Нього, нехтують Його законами, відкидають безмежну любов. Такі особи є нещасними, самотніми, а їхня душа пуста. Вони йдуть проти своєї доброї природи, хочуть бути господарями світу, самі не усвідомлюючи свою мізерність. Вони вважають себе нащадками горил, а не Божими творіннями. Такі люди хочуть логічно пояснити все, що відбувається навколо, але в результаті їхні пошуки заходять в глухий кут, бо вони стикаються з вічним питанням: „Чому?”. Бог є єдиною правильною відповіддю на всі запитання, а Біблія вчить нас вірити Йому і жити за Його законами, бо тільки таке життя принесе спокій і щастя в наші серця.
Біблія на простих прикладах показує нам що добре, а що погано. Кожна притча, що наведена в Новому Завіті, несе моралізаторський характер і має глибокий сенс. Життя святих, апостолів, пророків є зразком, який ми повинні повторювати щодня. Дотримання Божих заповідей веде до святості, а це повинно бути метою кожного християнина.
Євангелія справді є „доброю новиною”, бо це обіцянка Господа своїх вірних. Це своєрідний договір між Богом і людиною, зміст його простий: живи за християнськими правдами і Бог тебе нагородить сторицею.
Значення Біблії в житті людини переоцінити важко. Вона ставить перед нами одвічне запитання: „Quo vadis?” – „Камо грядеши?” – „Куди йдеш?” Це означає, що Книга Книг змушує нас замислитися над тим, як ми живемо, чи правильний обрали шлях і яку поставили перед собою остаточну ціль. А кінцевою метою життя кожного християнина має бути возз’єднання з Всевишнім, з Творцем, який є Альфа і Омега, початок і кінець всього. Це і є основним зміст Біблії, її головним вченням.
Детство – прекрасная и счастливая пора, когда человек живет без забот. Но это только на первый взгляд кажется, что в детстве у растущего человека нет никаких проблем, что его жизнь наполнена одними радостями, что нет тревог. Лев Николаевич Толстой в своей трилогии «Детство», «Отрочество», «Юность» наглядно показал, как происходит становление личности человека с детских лет до юношеской поры. И все же детство – золотая пора, когда познается окружающий мир, наполненный столькими тайнами, мир прекрасный и манящий, мир, в котором так интересно жить. Главный герой трилогии Николенька Иртеньев, как и любой другой ребенок, переживает первые радости, делает первые открытия, испытывает первые разочарования и переживает огромное горе. Он учится быть человеком с его достоинствами и недостатками. Толстой без прикрас показывает все хорошее, что есть в его герое, и все отвратительное, постыдное, что также в нем присутствует. Николеньку, расстроенного предстоящим отъездом, все раздражает. Карл Иванович кажется ему противным, злым. И колпак и халат – все вызывает в мальчике недовольство. Но вот он успокоился, помирился со своим учителем и недоумевает, как он мог так плохо о нем думать. Детство потому называют золотой порой, что ребенок живет, прежде всего, своими чувствами, он еще не скован условностями взрослой жизни. Если ему больно, он плачет, если ему радостно, он бурно проявляет свой восторг. Так же в ребенке проявляется и любовь, и жестокость. Николенька влюблен в Сережу Ивина. Его восхищает сила, ловкость мальчика, его смелость. Все в нем кажется Николеньке прекрасным. И вместе со своим кумиром герой участвует в издевательствах над слабым и беззащитным Иленькой Грапом. И все же что-то шевельнулось в душе мальчика. Интуитивно он почувствовал, что поступает нехорошо. Осознание всей жестокости и неприглядности поступка придет к Николеньке чуть позже. Толстой постепенно, шаг за шагом анализируя каждый поступок своего героя, раскрывает читателю «диалектику души» - сложный и многообразный мир детских переживаний, становление личности человека, его духовный рост.
В своих баснях Иван Андреевич Крылов высмеивает и критикует недостатки общественной жизни и человеческие пороки: хитрость, жадность, лень, тщеславие, трусость, глупость, невежество. Причем делает это просто и доходчиво, понятным языком.
Так, например, Крылов убежден, что основу жизни составляет труд, а благополучие общества зависит от согласного труда людей, работающих честно и умело. К чему может привести отсутствие профессиональных знаний, показано в басне «Квартет» . Однажды в лесу звери собрались сыграть квартет. Они достали ноты, взялись за инструменты
И сели на лужок под липки
Пленять своим искусством свет.
Ударили в смычки, дерут, а толку нет.
«Музыканты» принялись искать причину плохой игры и решили, что все из-за того, что они неправильно сидят. Несколько раз они менялись местами, усаживались «чинно в ряд» , но это не дало желаемого результата. Ведь дело не в том, как рассядутся артисты, а в умении владеть инструментом, исполнять на нем музыкальные произведения. Только соловей, прилетевший на шум, открыл глаза горе-музыкантам:
Чтоб музыкантом быть, так надобно уменье
И уши ваших понежней.. .
А вы, друзья, как ни садитесь,
Все в музыканты не годитесь.
В общем деле нужны не только профессионализм и умение, очень важно иметь согласие. Об этом рассказывает замечательная басня «Лебедь, Щука и Рак» . Животные собрались везти воз, но каждый был настолько уверен в своей правоте, что не желал прислушаться к мнению других. Каждый из них тянул воз в свою сторону, поэтому тот не сдвинулся с места.
В басне «Щука» автор критикует судей за их безнравственность, хитрость и изворотливость. Он уже не просто высмеивает, а разоблачает судей, которые создают видимость соблюдения всех правил, но «неправдой судят» .
С тех пор много времени, мир очень изменился, но постоянными остаются человеческие качества: ум и глупость, зло и доброта, ложь и правда, храбрость и трусость… Крылов учил узнавать в своих произведениях самих себя обнаружить недостатки и подсказывал, как от них избавиться
Життя людини є далеко не простим випробуванням, кожного з нас на шляху чекають труднощі, омани та зло. Часто ці випробування збивають нас з вірної дороги і заводять в несусвітню темряву. Щоб пройти життєвий шлях правильно нам потрібен дороговказ. Цим дороговказом для християнина є Біблія. В ній ми знаходимо відповіді на всі запитання, розумні поради до кожної ситуації, підтримку та стимул жити добром.
На мою думку, цінність Біблії в тому, що вона навчає, як ставитися до подій, що відбуваються у житті кожного з нас, до людей, з якими щодня стикаємося, як відповідати на добро і на зло, як жити в мирі зі своїм внутрішнім світом. Вона вчить нас правильно поводитися у різних ситуаціях, недарма латиняни говорили: „Modus Vivendi!”. Ця фраза означа б жити в мирі зі всіма, навіть якщо виникають незгоди.
Біблія дає нам впевненість у завтрашньому дні. Тільки той хто щиро вірить в Бога не боїться нічого, бо розуміє, що попереду його чекає вічність. Господь – добрий батько, Він терпляче зносить всі наші погані вчинки і образи, береже і любить нас. Він – це наш захист, Він не покине, не зрадить ніколи. Але часто люди самі відвертаються від Нього, нехтують Його законами, відкидають безмежну любов. Такі особи є нещасними, самотніми, а їхня душа пуста. Вони йдуть проти своєї доброї природи, хочуть бути господарями світу, самі не усвідомлюючи свою мізерність. Вони вважають себе нащадками горил, а не Божими творіннями. Такі люди хочуть логічно пояснити все, що відбувається навколо, але в результаті їхні пошуки заходять в глухий кут, бо вони стикаються з вічним питанням: „Чому?”. Бог є єдиною правильною відповіддю на всі запитання, а Біблія вчить нас вірити Йому і жити за Його законами, бо тільки таке життя принесе спокій і щастя в наші серця.
Біблія на простих прикладах показує нам що добре, а що погано. Кожна притча, що наведена в Новому Завіті, несе моралізаторський характер і має глибокий сенс. Життя святих, апостолів, пророків є зразком, який ми повинні повторювати щодня. Дотримання Божих заповідей веде до святості, а це повинно бути метою кожного християнина.
Євангелія справді є „доброю новиною”, бо це обіцянка Господа своїх вірних. Це своєрідний договір між Богом і людиною, зміст його простий: живи за християнськими правдами і Бог тебе нагородить сторицею.
Значення Біблії в житті людини переоцінити важко. Вона ставить перед нами одвічне запитання: „Quo vadis?” – „Камо грядеши?” – „Куди йдеш?” Це означає, що Книга Книг змушує нас замислитися над тим, як ми живемо, чи правильний обрали шлях і яку поставили перед собою остаточну ціль. А кінцевою метою життя кожного християнина має бути возз’єднання з Всевишнім, з Творцем, який є Альфа і Омега, початок і кінець всього. Це і є основним зміст Біблії, її головним вченням.