маленький принц! сейчас у нас весна, солнечные дни. я не знаю, бывает ли на твоей планете весна, но я тебя уверяю, что это хорошее время года. самый первый праздник весны- 8 марта. и я хочу поздравить с ним твою розу. за весной будет лето, у нас есть речка оредеж и летом, когда жарко, я часто купаюсь. у нас на планете есть страны, где тоже есть вулканы, но они большие. я их не видела, но много читала о них. я бы хотела увидеться с тобой. тебе я часто представляю таким же, как ты и был, с развевающимся шарфом на шее и с золотыми волосами. я еще хочу спросить: как поживает твой барашек? закрываешь ли ты колпаком на ночь свою розу? ты не забываешь выпалывать баобабы? если честно, то я бы оставила одно детство. тогда он бы развивалось на ветру и шорох листьев напоминал бы о нашей планете. когда я смотрю на звезды, то слышу, как ты смеешься и мне тоже становится весело. у меня тоже есть свои две подруги. они мне в трудные минуты.
возможно ы имели ввиду детство горького. тогда вот.бабушка, в отличие от деда не растерялась и начала командовать своими родственниками, трезво оценивая ситуацию. дедушка в это время стонет и причитает. затем идет важный эпизод, эпизод с бутылкой купороса. никто не рваанулся и не вспомнил о бутыли кроме бабушки. она не страшась огня, пониимая что сейчас все взлетит на воздух, кинулась к бутыли и вытащила ее. дедушка же вел себя глупо, кричал, чтобы бабушку остановили, а надо было-то всеголишь ей! дедушка думал только о себе, а бабушка думала только о других, в этом их главное отличие
Двадцять пять років незалежності України, безумовно, вже мають позитивні наслідки у різних сферах нашого життя. Змінюється наша свідомість, набираючи рис високої духовності. Ми все частіше і сильніше відчуваємо себе українцями, з інтересом вивчаємо справжню історію, що тривалий час була закрита для народу, знайомимося зі своїми героями. Велику до у цьому нам надають героїчні думи та історичні пісні — живі свідки подій минулого. Саме з цих творів і постає історія України, історія безперервної боротьби за волю. Татарські ординці, турецькі яничари, литовські феодали, польські пани — всі вони зазіхали на українські землі, намагалися підкорити наш народ.
Одним із найулюбленіших народних героїв був і є Богдан Хмельницький, який прославився і в боях з турками, і в битвах з польською шляхтою. Його образ постає з найбільшої, мабуть, кількості пісень і дум. Що найбільше приваблювало в ньому? Безумовно, його військовий талант, рішучість і мужність, з якими він вів козаків на ворога. У пісні «Чи не той то хміль» Богдан нагадує казкового велетня, від одного помаху шаблі якого гине ціле військо.
Гей, поїхав Хмельницький і к Жовтому Броду,
Гей, не один лях лежить головою в воду.
Перемога козаків під Жовтими Водами подається за до паралелізмів:
Гей, там поле, а на полі цвіти, —
Не по однім ляху заплакали діти.
Гей, там річка, через річку глиця, —
Не по однім ляху зосталась вдовиця!
Хмельницький, безумовно, був головним організатором тієї перемоги. Це засвідчила й пісня «Не дивуйтеся, добрії люди». Приклад гетьмана надихає на подвиги й воїнів.
Од нас, козаків, од нас, юнаків,
Ні один панок не вкрився.
У цій пісні згадується ще один герой — Максим Кривоніс, соратник Богдана, який не поступається йому в силі й спритності. Він рубає мечем голову з плечей, «решту топить водою». Під керівництвом умілих ватажків козаки «загнали панів аж за Віслу».
Богдан Хмельницький залишився у пам’яті народу ще й як мудрий діяч. У думі «Хмельницький і Барабаш» подається епізод, коли Хмельницькому довелося навіть піти на хитрощі, аби забрати у зрадника Барабаша королівські листи про пільги українським козакам, сам вчинок Богдана важко назвати чесним і благородним, але для народу головне те, що Хмельницький діє в його інтересах, до кінця відданий йому.
Нечай, Кривоніс, Сірко, Палій, Гонта, Залізняк… Скільки їх, відомих і невідомих борців — захисників України, які навіки залишилися у народній творчості, щоб нагадувати нащадкам про минуле і допомагати наближати вільне і щасливе майбутнє, щоб допомагати повернути «колишню славу України-неньки».