1) в, 2) б, 3) а, 4) б, 6) в, 7)б, 8) а, 9) в, 10) б, 11)а, 12) а
Достатній рівень.
1) Тим, що Тарас був зацікавлений малюванням
2) В) брати-підберезовики 2. «Охопили зором ріку, і їхні лиця ще більше пом*якшали од навколишнього простору…»
Високий рівень.
«Найзаповітніші мрії нашого Тараса».
Мрії Тараса Шевченка про майбутнє України. Ми вже звикли до того, що Тараса Шевченка народна традиція величає Кобзарем. Він і справді був яскравим носієм кобзарського хисту і так само, як ці народні співці, знав страждання, ніс через свою непросту долю палку любов до рідного краю, беріг пам'ять про минулу славу України і не давав забути про неї сучасникам. А тим часом дійсність гнітила поета своєю безпросвітністю. Жахливі картини народних бідувань болем озивалися в його полум'яному серці. Поневолений народ, загнаний панством у ярмо, знесилений важкою працею та закріпачений духовно, зрікся своїх волелюбних прагнень і день за днем тягнув на плечах хрест своєї гіркої долі:" ... повсихали Сади зелені погнили Біленькі хати, повалялись,
Стави бур'яном поросли,
Село неначе погоріло,
Неначе люди подуріли,
Німі на панщину ідутьІ діточок своїх ведуть!.."
Шевченко бажав кращої долі для цього окривдженого люду. Він був певний, що його співучий, прекрасний душею народ заслуговує на це. Поетичний талант Шевченка творив і передавав у духовну скарбницю рідного краю світлі мрії про прийдешній день України — такі несхожі на те, що бачив Кобзар навколо себе. Майбутнє рідного краю насамперед уявлялося йому вільним від соціального та національного ярма. У творчій спадщині Шевченка ми знаходимо правдиві картини під'яремного життя українського селянина, але понад ними, мов сонце, що сходить, піднімається священна віра в те, що" ...встане Україна.
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
на волі
Невольничі діти!...(«Стоїть в селі Суботові...») Тоді почнеться для України новий відлік часу. Чим же ознаменується на рідній землі прийдешня доба волі? Шевченкова уява малює ідилічні картини народного життя:"
...зеленіють широкії села,
А у селах у веселих
І люде веселі...(«І виріс я на чужині...»)
Будні краян будуть наповнені працею для свого добробуту. Мир, згода і радість прийдуть у кожну оселю, у кожну родину.
Мріючи про майбутнє України, він бачить її освіченою, розвинутою, рівною серед інших країн. А ще — вірною історичній пам'яті, а отже, і пам'яті тих, хто частку свого серця і своєї праці доклав до того, щоб доля України склалася щасливо.Чи ж так вона склалася? Незалежну Україну — маємо. Потенційні можливості розвитку — також. Залишається працювати над тим, щоб усі мрії Великого Тараса стали Дійсністю.
"Роль родной природы в стихотворениях поэтов XIX века"
Объяснение:
Поэзия XIX века относится к "Золотому веку" в русской литературе. Это нельзя оспаривать. Можно лишь восхищаться творениями великих поэтов и размышлять над тем, что и как повлияло на из творчество. Например природа.
По моему мнению, природа играет неотъемлемую роль в стихотворениях поэтов XIX века. Это можно проследить по тематике и содержанию произведений. Возьмём, для примера, великого А.С. Пушкина. У него несметное количество стихов, посвящённых родной природе или каким-то образом затрагивающих ее. Как часто мы встречаем в его произведениях восхищение, благоговение и искреннее наслаждение удивительным миром природы.
Да, безусловно, ведущая роль у родной природы в стихотворениях поэтов XIX века.
Долгожданная встреча произошла в церкви, и Наталья влюбилась с первого взгляда, не зная даже имени молодого человека. Не увидев его на следующий день, она тоскует и страдает, не ест, не пьет, пытаясь при этом скрыть свою тоску от отца и няни. Встретив его снова, она счастлива так, что «час обедни был для нее одною блаженною секундою» . Няня устроила влюбленным свидание, и молодые люди сговорились бежать и обвенчаться тайно. И автор подробно изображает переживания героини: счастье любви, неколебимое доверие к Алексею, чувство вины перед любящим отцом, стыд за ту боль, которую она ему причиняет. Но по «Домострою» жена должна все забыть для мужа и во всем ему повиноваться. Наталья готова к этому. Даже когда няня, испугавшись вооруженных слуг Алексея, закричала, что они в руках у разбойников, Наталья успокоилась по одному только слову Алексея. Она верила и знала, что он не может быть злым человеком. Она счастлива с любимым мужем, но вышивает узорные полотенца и для него, и для отца. Наталья мечтает о том, чтобы отец простил свою дочь, молится об этом.
Когда же Алексей собрался на войну, то героиня даже не помышляет о том, чтобы отпустить его одного. Надев мужской наряд и спрятав волосы под шлем, она идет с Алексеем на поле битвы и храбро сражается, заслужив прощение царя и любимого родителя.
Итак, мы видим, что героиня мечтательна и женственна, душа ее полна тонких и противоречивых переживаний. В то же время в трудную минуту она может быть сильной и отважной на решительные поступки и верящей в добро и Божью милость.
Изображение внутреннего мира героев в развитии, в динамике было большой заслугой писателя и его новаторством. Новаторство Карамзина и в расширении поэтической тематики, в её беспредельном и неутомимом усложнении отзывалось потом чуть ли не на протяжении ста лет. Он первым ввёл в употребление белые стихи, смело обращался к неточным рифмам, его стихам была постоянно присуща «артистическая игра».