Проблема воспитания детей, наследия уготовленного стране, играло важную роль в обществе в старину и остаётся актуальна по сей день. Члены семьи Простаковых чужие друг другу люди. Они совсем не похожи на крепкую, любящую семью. Госпожа Простакова груба, властолюбива, лицемерна. Она потомственная дворянка. Следуя образцу предков, барыня пользуется своей бесконтрольной властью над крепостными крестьянами, неоправданно жестоко к ним относится, подавая дурной пример сыну, она унижается пред власть имущими и знатными людьми, что выражает её рабскую сущность. Господин Простаков, полностью подверженный влиянию жены и подчинённый её слову, недалёк, апатичен, мягкотел. В отношениях родителей Митрофана царит неуважение, порождённое тотальным матриархатом, пренебрежением закона о подчинении жены, хранительница очага, мужу — главе семейства. Митрофан ленивый, беспечный юноша 16-ти лет, ни к чему не стремящийся и не задумывающийся о собственном будущем. Он предстаёт занеженным маменькиным сынком. Зная, кто в доме хозяин, пользуется безграничной, слепой любовью матери для удовлетворения своих прихотей. Простакова же, ни в чём не ограничивает сына, видя его счастье в богатстве и праздности. Зная о сложностях государственной службы, она «позволяет» Митрофану насладиться последними беспечными годами жизни. Время проходит, дети растут, а родители, готовя их к тяжёлой взрослой жизни в соответствие со своими идеалами, нередко воспитывают по своему образу и подобию. Дети наследуют от родителей привычки, образ мысли и жизни. «Злонравие» Митрофана есть прямое следствие дурных качеств его родителей. Всё окружение главного героя антидобродетельно, так откуда взяться у него чести, состраданию?
Головний герой роману «айвенго» - молодий лицар, син відомого саксонського дворянина сера седріка ротервудського. ми знайомимося з ним тоді, коли той повертається з хрестового походу, у якому він британського короля ричарда левове серце. айвенго – сміливий, рішучий і благородний юнак. чесність та гідність, відданість своєму королю, відвага у боротьбі зі зрадниками престолу роблять йому честь. за своє недовге життя айвенго встиг здійснити багато подвигів заради справедливості і кохання, тому його з впевненістю можна назвати справжнім, навіть ідеальним лицарем, який міг бути прикладом для представників знатної верхівки тогочасного суспільства. айвенго – без сумніву, справжній лицар без страху і докору. через відданість і любов до прекрасної він був позбавлений спадку рідним батьком. через це айвенго був змушений приєднатися до війська короля ричарда та мечем і списом завойовувати собі багатство і славу. айвенго хоче бачити свою рідну країну без війн і усобиць, тому відданий королю ричарду левове серце і щиро його підтримує. повернувшись на батьківщину, заради своєї коханої леді ровени він перемагає на лицарському турнірі, хоча це йому ледь не коштувало життя. при всій своїй мужності айвенго досить романтична і поетична людина. при цьому він розсудливий, адже розуміє, що ії потрібен не король, який більшість свого часу проводив у мандрівках і лицарських походах, а сильна особистість, яка б могла зупинити усобиці, об’єднати країну і відновити в ії соціальну справедливість. айвенго не тільки відважний, сміливий і мужній воїн, а й порядна і чесна людина, здатна на самопожертву заради інших. він фанатично відданій своїй справі, своїм друзям, разом з якими поділяє усі небезпеки і нещастя. з часу написання роману вальтера скотта «айвенго» пройшло вже майже два століття. здавалося б, вже давно минули лицарські часи, ми давно стали зовсім іншими і живемо у зовсім інших умовах. доба комп’ютерних технологій і технократії накладає відбиток на серця і розум людей, на їх взаємини і моральні орієнтири. але й досі нетлінними залишаються одвічні людські цінності, які були притаманні і герою роману, славетному лицарю айвенго. адже вірність, відвага, мужність, чесність, почуття людської гідності, шляхетність, готовність до самопожертви заради товариша або рідної країни і сьогодні мають непересічне значення.
Головний герой роману «айвенго» - молодий лицар, син відомого саксонського дворянина сера седріка ротервудського. ми знайомимося з ним тоді, коли той повертається з хрестового походу, у якому він британського короля ричарда левове серце. айвенго – сміливий, рішучий і благородний юнак. чесність та гідність, відданість своєму королю, відвага у боротьбі зі зрадниками престолу роблять йому честь. за своє недовге життя айвенго встиг здійснити багато подвигів заради справедливості і кохання, тому його з впевненістю можна назвати справжнім, навіть ідеальним лицарем, який міг бути прикладом для представників знатної верхівки тогочасного суспільства. айвенго – без сумніву, справжній лицар без страху і докору. через відданість і любов до прекрасної він був позбавлений спадку рідним батьком. через це айвенго був змушений приєднатися до війська короля ричарда та мечем і списом завойовувати собі багатство і славу. айвенго хоче бачити свою рідну країну без війн і усобиць, тому відданий королю ричарду левове серце і щиро його підтримує. повернувшись на батьківщину, заради своєї коханої леді ровени він перемагає на лицарському турнірі, хоча це йому ледь не коштувало життя. при всій своїй мужності айвенго досить романтична і поетична людина. при цьому він розсудливий, адже розуміє, що ії потрібен не король, який більшість свого часу проводив у мандрівках і лицарських походах, а сильна особистість, яка б могла зупинити усобиці, об’єднати країну і відновити в ії соціальну справедливість. айвенго не тільки відважний, сміливий і мужній воїн, а й порядна і чесна людина, здатна на самопожертву заради інших. він фанатично відданій своїй справі, своїм друзям, разом з якими поділяє усі небезпеки і нещастя. з часу написання роману вальтера скотта «айвенго» пройшло вже майже два століття. здавалося б, вже давно минули лицарські часи, ми давно стали зовсім іншими і живемо у зовсім інших умовах. доба комп’ютерних технологій і технократії накладає відбиток на серця і розум людей, на їх взаємини і моральні орієнтири. але й досі нетлінними залишаються одвічні людські цінності, які були притаманні і герою роману, славетному лицарю айвенго. адже вірність, відвага, мужність, чесність, почуття людської гідності, шляхетність, готовність до самопожертви заради товариша або рідної країни і сьогодні мають непересічне значення.
Члены семьи Простаковых чужие друг другу люди. Они совсем не похожи на крепкую, любящую семью. Госпожа Простакова груба, властолюбива, лицемерна. Она потомственная дворянка. Следуя образцу предков, барыня пользуется своей бесконтрольной властью над крепостными крестьянами, неоправданно жестоко к ним относится, подавая дурной пример сыну, она унижается пред власть имущими и знатными людьми, что выражает её рабскую сущность. Господин Простаков, полностью подверженный влиянию жены и подчинённый её слову, недалёк, апатичен, мягкотел. В отношениях родителей Митрофана царит неуважение, порождённое тотальным матриархатом, пренебрежением закона о подчинении жены, хранительница очага, мужу — главе семейства.
Митрофан ленивый, беспечный юноша 16-ти лет, ни к чему не стремящийся и не задумывающийся о собственном будущем. Он предстаёт занеженным маменькиным сынком. Зная, кто в доме хозяин, пользуется безграничной, слепой любовью матери для удовлетворения своих прихотей. Простакова же, ни в чём не ограничивает сына, видя его счастье в богатстве и праздности. Зная о сложностях государственной службы, она «позволяет» Митрофану насладиться последними беспечными годами жизни. Время проходит, дети растут, а родители, готовя их к тяжёлой взрослой жизни в соответствие со своими идеалами, нередко воспитывают по своему образу и подобию. Дети наследуют от родителей привычки, образ мысли и жизни.
«Злонравие» Митрофана есть прямое следствие дурных качеств его родителей. Всё окружение главного героя антидобродетельно, так откуда взяться у него чести, состраданию?