1. Який художній засіб вживає М. Рильський у рядках поезії «Осінь-маляр із палітрою пишною…». Осінь-маляр із палітрою пишною… Ніжно сміється до вітру. В. Персоніфікація. 2. Чому Григір Тютюнник дав своєму оповіданню таку назву (як це пов'язано з головним героєм)?. В. Поводився не так, як усі його однолітки. 3. У якому творі хижак урятував людині життя? В. «Сіроманець» М. Вінграновського. 4. Чого навчала Надія Петрівна своїх учнів (твір «Сіроманець»)? А. Оберігати треба і воду, і землю, і звірів.
5. Куди Сашко, герой твору М. Вінграновського, повіз свого друга вовка? Б. В одеський зоопарк, до ветеринарів. 6. Який висновок можна зробити, прочитавши твір М. Вінграновського «Сіроманець»? Г. Друзі пізнаються в біді, люди відповідальні за тих, кого приручили. 7. Що називають невеликим прозовим твором про якусь подію з життя одного чи кількох героїв протягом короткого проміжку часу? Б. Оповідання. 8. Установіть відповідність між героями і вчинками, які вони здійснили. 1. Сашко А. Рятує в снігу Сіроманця 2. Олесь Б. Замість горщечка намалював дятла 3. Федько Токайло В. Намагається вилікувати вовка 4. Петро Лях Г. тримає на спині в снігах Андрійка. Д. Пригостив Олеся пир.огом.
9. Який твір, відрізняється ідейно-тематичним змістом від інших? А. "Сіроманець". 10. Як називається герой, що «…вигрібся на берег, плюнув у руки й кинувся на вовка. Сіроманець збив його своїми старими грудьми назад, у воду…» (за твором М. Вінграновського)? А. Василь Чепіжний.
11. Як Вовк віддячив рятувальникам (за твором М. Вінграновського «Сіроманець»)? В. Врятувавши в лісі хлопчика
12. Запишіть головних і другорядних героїв повісті М. Вінграновського «Сіроманець». Сашко, Сіроманець, мама Сашка, Чепіжний, Андрійко, пілоти, Петро Лях,
Все писатели, как убежденные ценители подлинной красоты, доказывают, что влияние человека на природу не должно быть губительно для нее, ведь каждая встреча с природой - это встреча с прекрасным, прикосновение к тайне. Любить природу - значит, не только наслаждаться ею, но и бережно к ней относиться.
Так, Пушкинская поэзия открывает нам неповторимую прелесть родной природы. Под влиянием его изумительных стихов мы совершаем путешествие к морю, любуемся с высоты видом Кавказа, отдыхаем в тихом деревенском «пустынном уголке», приводя в порядок свои мысли и чувства, или мчимся по зимней дороге, слыша отдаленный звон колокольчика...
Сергея Есенина часто называют певцом русской природы. Нет такого состояния окружающего мира, которого бы тонко и поэтично не воспел художник. Своеобразно и возвышенно открывает тайны природы его поэзия, может быть, оттого его любимым художественным приемом являлось олицетворение. В стихах поэта деревья, травы, тихие воды - все живет и дышит своей неповторимой и волшебной прелестью. В ранней лирике Есенин часто употребляет церковно-славянскую лексику. Он как бы объединяет землю и небо, а природа - венец их творения. Свое состояние души поэт передает через картины природы. В начале творчества окружающий мир полон гармонии и красок. На смену яркому и безмятежному пейзажу приходят картины раннего увядания. Поэт любит сравнивать зрелость человека с осенней порой года. Еще не поблекли краски, они даже стали ярче: багряные, золотые, оранжевые, но это последняя вспышка перед долгой зимой - старостью. Есенин очень часто применяет эту метафору в своих стихах. В стихах Есенина природа живет неповторимой поэтической жизнью. Она вся в вечном движении, в бесконечном развитии и изменении. Подобно человеку она поет и шепчет, грустит и радуется. В изображении природы Есенин использует образы народной поэзии, часто прибегает к приему олицетворения. Черемуха у него «спит в белой накидке», вербы плачут, тополя шепчут, «пригорюнились девушки-ели», «заря окликает другую», «березы в белом плачут по лесам».
