опис
" яснозеленій одежі, з розпущеними чорними з зеленим полиском косами,розправляє руки і проводить долонею по очах."
турботлива, добра.
"не руш! не руш! не ріж! не точи! се кров її. не пий же крові з сестроньки моєї."
хоче кохати
" часом заздрила на їх: так ніжно вони я не знаю нічого ніжного, окрім берези, за те ж її й сестрицею взиваю; "
мавка закохана
"ірка в серце впала"
як мавка думає про лукаша
" сам для мене світ, миліший, кращий, ніж той, що досі знала я, а й той покращав. відколи ми поє"
турботлива до природи
" руш, коханий,воно ж сире, ти ж бачиш."
мавка про їхнє кохання
" зневажай душі своєї цвіту, бо з нього вирослокохання наше! той цвіт від папороті чарівніший - він скарби творить, а не відкриває. у мене мов зродилось друге серце, як я його пізнала. в ту хвилину огнисте диво "
ревнує лукаша до килини
",нехай ся жінка більше не приходить,- я не люблю її: вона лукава як видра."
мавка отримує душу
" душу дав мені, як гострий ніж дає вербовій тихій гілці голос."
Конфуціа́нство — китайська етично-філософська школа, основа китайського життя, принцип організації суспільства, засновником якої був китайський філософ Кунфу-цзи, відомий на Заході як Конфуцій, який жив у 551—479 роках до н. е. Спираючись на давні традиції, Конфуцій розробив концепцію ідеальної людини, якій притаманні гуманність, почуття обов'язку, повага до старших, любов до людей, скромність, справедливість, стриманість тощо. Проповідуючи ідеальні стосунки між людьми, в сім'ї та в державі, Конфуцій виступав за чіткий ієрархічний розподіл обов'язків між членами суспільства. Конфуціанство вважало основою соціального устрою моральне самовдосконаленняіндивіда й дотримання норм етикету, проголошувало владу правителя священною, а метою державного управління — інтереси народу.
Конфуціанство має деякі риси, спільні з релігією - культ предків, ритуали, жертвопринесення.