Головним персонажам повісті «Дорогою ціною» притаманне прагнення свободи, причому свобода має для них настільки важливе значення, що вони ладні віддати за неї будь-що. Бажання не тільки формальної свободи дій, а й бажання мати свободу вибору, духовну свободу властиве Остапові та Соломії.
Остап та Соломія люблять землю та працю на землі, проте вони хочуть працювати на себе, на своє майбутнє, нехай і тяжко працювати. Кріпаччина унеможливлює щасливе існування людини, адже вона с антигуманною за своєю суттю. Обидва герої ненавидять кріпосний лад, він неприйнятний для них своєю принизливістю.)
Героям властива неабияка порядність, взаємодо вони надають одне одному підтримку, ладні життя віддати одне за одного. Соломія не пересічна жінка. Вона активна, дієва, не здатна примиритися з несправедливістю, готова діяти, боротися за своє щастя та за свою долю. Соломію можна вважати надзвичайно сильною особистістю, хоча вона й не втрачає жіночності у будь-яких своїх діях. Вона мужня та рішуча, в її мужності є також своєрідна краса.
Остап надзвичайно сильна людина, він справжній чоловік, який
відчуває відповідальність за себе, за свій б життя та за тих, хто близький йому. Він здатний піти на ризик, аби тільки здобути жадану свободу для себе та Соломії. Його не можна зламати, скорити, він прагне здобути свободу будь-якою ціною.
Однажды, летним вечером, когда уже солнце заходило за горизонт и тёмные, густые облака рассеивались, было видно ночное и прекрасное небо со своими ярко светящимися и меркнущими звёздами, я гулял со своими друзьями. Мы отправились в путешествие и жили около моря, ежедневно мы играли в волейбол, у меня был один единственный и мой самый любимый мяч. У него был может не самый трудный узор, но для меня он стал символом удачи и победы. У нас была своя команда по волейболу, проходили ежедневно тренировки и вот однажды к нам пришла другая команда, они выглядели могущественно и сильно, но я не боялся их, ведь со мной был любимый талисман. Настал момент игры, мой мяч лежал в стороне и когда дело дошло до него, то после неудачной подачи его не стали искать, но я побежал за ним и заметил, что его нигде нет! Я вскрикнул мне найти его. Мои товарищи искали, но ни одной удачной попытки не было. Через пару недель наша команда проигрывала, а мой талисман был не известно где. Я проснулся очень рано, не знаю почему, но что-то мне подсказывало, что мой друг, мой талисман где-то рядом, я бросил взгляд на море и удача, это был мой мяч. Я обрадовался ему как никогда раньше, побежал и обнял его крепко-крепко. Этот момент я запомню навсегда, ведь мой талисман, а в первую очередь друг вернулся ко мне. Не стоит бросать свои любимые вещи, ведь это ваша память, ваши переживания и даже эмоции. Берегите ваши любимые вещи!
