Головний герой казки дід спочатку робив погані вчинки: зрубав дерево, зруйнував хатку хухи-моховинки, кинув сокирою, щоб убити хуху, та тільки поранив їй ніжку. але після того як хухи врятували йому життя, дід змінив свою думку про цих істот і віднині розповідав людям про них тільки гарне. фантастичні істоти в казці — хухи лісові, пе-черниці, очеретянки, бур’янки, степовички, байрачні, левадні та хо, зокрема хо-суковик, лісовик добро і зло в казці «хуха-моховинка» носії добра в казці — хухи та хо. носій зла — дід, який спочатку зруйнував житло моховинки, а потім зробив її кривою на все життя. та василь королів-старий розриває коло зла. коли дідові потрібна була , хуха-моховинка забула свої образи і врятувала його та ще й покликала інших лісових істот. у казці «хуха-моховинка» королева-старого добро несуть фантастичні істоти, а зло — людина. опис зовнішності хухи-моховинки хуха-моховинка це дуже маленька й легенька лісова істота.вона м’яка на дотик,вкрита довгою зеленою вовною,має голі мордочку і лапки.хуха маленька як кошенятко.вона вірна й товариська,якщо у якоїсь тваринки лихо — завжди .ще вона дуже працьовита. «як і всі інші хухи, моховинка так само мала мінливу вовничку, яка враз сама собою робилася того кольору, що й ті речі, біля яких бувають хухи. моховинка найчастіше була зеленою, бо рідко відбігала від своєї зеленої хатки. але ж коли вона бігала по соснових старих глянцях, що лежали на землі, то ставала такою ж рудувато-червоною, як вони. біля потоку була вона блакитною, як вода, на піску — жовтою, як пісок, між кущами шипшини — рожевою, на вересі — фіалковою, на снігу ставала білою». «була вона й сама пухка, як мох. мала довгу вовничку, що, мов шовком, вкривало все її тільце. сама тільки мордочка була голенька й нагадувала садову жовто-фіалкову квіточку — «братики». та були ще в неї голенькі зісподу, рожеві лапки». «хухи не можуть говорити, доки бувають невидимі. вони тільки пищать, як мишки, або муркочуть, як котики. сили вони також не мають, бо легенькі, як пушинка, а м’якенькі, як вата». чого вчить казка»хуха-моховинка»? казка вчить нас любити і берегти природу, тварин, людей. засуджує тих людей, що незаконно рубають дерева, неуважно ставляться до тварин. слід пам’ятати слова з біблії про те, що на зло потрібно відповідати добром. і тоді добро повернеться.
Ябы это сделала в виде письма. вот так: . дорогой друг, вчера я вернулся из похода. впечатлений много, постараюсь тебе рассказать кое что. я взял с собой собаку фокса и он веселил нас там своими выходками. то лаял на белку, то убегал и мы его долго искали, то рыл норы, почуяв полевых мышей. но самое смешное, что он стащил у нас колбасу, зарыл её где-то, бегал к своему тайнику и лакомился втихоря, а мы довольствовались консервами. в лесу хорошо, вот только комары.. но мы развели костёр и варили уху из мелкой рыбёшки, которую сами и поймали в маленькой речушке, что протекает совсем рядом. красивые у нас в россии места! какие поляны с цветами, берёзы белые, могучие дубы- загляденье. а ночью небо звёздное, так и тянет на поэзию. жалею, что мало читал, надо восполнить этот пробел. в следующий раз пойдём вместе с нами! приезжай, не !
Ахиллесова пята - слабая сторона (легко уязвимая) . Ахилле́сова пята́ —миф, повествующий о том, как мать Ахилла (Ахиллеса) , Фетида, захотела сделать тело своего сына неуязвимым и для этого окунала его в священную реку Стикс. Она держала его за пятку, которой не коснулась вода, поэтому пятка осталась единственным уязвимым местом Ахилла, куда он и был смертельно ранен отравленной стрелой Париса.
Яблоко раздора - предмет спора. Яблоко, подброшенное Эридой на свадьбе Пелея и Фетиды. На яблоке была надпись «прекраснейшей» , которая стала причиной ссоры Геры, Афины и Афродиты и косвенным образом привела к Троянской войне.
Танталовы муки - нестерпимые муки. Тантал был любимцем богов, и они часто приглашали его на свои пиршества. Тантал возгордился от таких почестей и был за это наказан. .Его наказание состояло в том, что он, будучи низвергнут в ад был обречен вечно испытывать муки голода и жажды. При этом он стоял по горло в воде, а над ним висели ветви с разнообразными плодами. Но только он наклонится к воде, чтобы напиться, как она отступает, только протянет руки к ветвям — они поднимаются вверх.
Олимпийское спокойствие - выдержанность, невозмутимость, бесстрастие, умение владеть собой. Сизифов труд - тяжёлая безрезультатная работа; напрасные старания. Золото́й век — представление, присутствующее в мифологии практически всех народов, блаженное состояние первобытного человечества, жившего в гармонии с природой
