Объяснение:
Робин Гуд
Английская народная
Робин Гуд — герой средневековых английских легенд. Вот уже несколько столетий его фигура привлекает писателей, поэтов, художников. О нём пишутся литературные произведения, ставятся спектакли, снимаются фильмы, и его популярность не угасает. Существуют десятки художественных версий о Робин Гуде. По одной из них, это лучник, который жил в лесу со своей армией вольных стрелков, людей смелых и по-своему благородных, и боролся с несправедливостью, защищая бедных. Имя Робин Гуда — нарицательное. Он один из немногих легендарных героев, которые вышли за рамки фольклора и стали источником важных культурных событий, как эта замечательная книга.
Справедливости.
.Все, що ми знаємо, отримано від суспільства. Ми постійно навчаємося з самого народження і до самої смерті, і це навчання йде через культуру, тобто розмови, картини, книги, фільми.
Антропологія, крім усього іншого, вивчає питання виникнення культури та її взаємодія з людиною. Свого часу антропологів спантеличив питання: "чому люди почали малювати?" У глобальному сенсі це питання звучить так: "Чому, навіщо, людські істоти захотіли зображати щось на стінах своїх печер, що стало першоосновою того світу, в якому ми зараз живемо - світ, де знання про світ передаються через мистецтво.
Припускаю, що здивованість антропологів може бути незрозуміла. Здавалося б, що тут неясно? Це ж приємно, красиво і дозволяє реалізувати себе. Але, це нам приємно і красиво, сучасним людям. А буквально сто років тому в селянських хатах не було ніяких прикрас, крім тих, що пов'язані з різними культами і віруваннями. Не насолоджувалися селяни красою. Не до цього їм було. Вони прцювали і самого поняття "захоплення красою" не знали. Ну, веселка. Ну і що? До сонця, значить. Вони не зітхали так, як ми зараз, що ось, мовляв, краса яка. Багаті люди, ті так, ті розуміли мистецтво і вміли цінувати прекрасне, а селяни немає. Їм ніколи було.
А если серьёзно, то старая ворона, залетев в форточку квартиры, где с мамой и няней жила девочка Маша, украла стеклянный букетик в виде броши. А маленький и отважный воробей по имени Пашка с друзьями воробьями этот букетик у вороны отбил и вернул маме девочки в день премьеры балета "Золушка" в Большом театре, где она танцевала главную партию и должна была по своего мужа и отца Маши, героя-моряка, приколоть этот букетик к платью в знак своей к нему любви. А вернул букетик Пашка-воробей потому, что был очень благодарен девочке Маше, которая его от смерти, взяв холодного и голодного домой, где обогрела и накормила.