П'єса задумана в 1878 році (перші начерки датовані 19 жовтня). Ібсен прагнув в класичній формі трагедії висловити сучасні проблеми. Написано ж твір в 1879 році. В основу драми Ібсен поклав реальну подію. Прототипом Нори стала норвезько-датська письменниця Лаура Кілер (уроджена Петерсон, 1849-1932). Під впливом п'єси «Бранд» 19-річна дівчина написала книгу «Дочки Бранда», яка вийшла в світ в 1869 році під псевдонімом. З нею познайомився Ібсен і порадив зайнятися літературою. Між ними зав'язалася дружба. Після смерті батька Лаура з матір'ю переїхала в Данію, де в 1873 році вийшла заміж за ад'юнкта Віктора Кілер. Він був доброю людиною, але іноді у нього траплялися напади жорстокості, особливо болісно переносив він грошові проблеми. У 1876 Віктор захворів на туберкульоз. Його потрібно було лікувати на Півдні. Прохання Лаури, щоб він звернувся до свого багатого батька, нічого не дали. Тоді вона таємно взяла позику в банку. За неї поручився її впливовий багатий друг. У тому ж році вони з чоловіком відправилися в Швейцарію й Італію. Чоловік вилікувався від хвороби. На зворотному шляху в Мюнхені Кілери відвідали Ібсенів. Лаура по секрету все розповіла Сюзанні, дружині Ібсена. Після повернення в Данію знову потрібні були гроші для переїзду в інше місто. Лаура знову зробила позику в формі векселя. За неї поручився далекий родич, великий комерсант. До моменту закінчення векселі Лаура була хвора після пологів, без грошей. Родич теж був в складному матеріальному становищі і не зміг викупити вексель. Лаура в розпачі зважилася видати підроблений вексель - але передумала і знищила його. Всі її дії стали відомі її чоловікові. Спочатку він їй глибоко співчував, але під впливом сім'ї і друзів змінив своє ставлення до неї і став вимагати розлучення, яке незабаром оформили. Дітей у Лаури забрали, її визнали психічнохворою, брехухою. Але минув час, чоловік попросив Лауру повернутися додому. Вона повернулася, знову стала його дружиною, з 1879 приступила до літературної діяльності і поступово виплатила всі борги. Після цього у неї було дві зустрічі з Ібсеном. Саме її життя стало основою для сюжету «Лялькового дому».
Пояснення:
МИНИ ЭССЕ
Объяснение:
Владимир Набоков больше известен широкому кругу любителей хорошей литературы как писатель, но лишь немногие знают, что он среди энтомологов своими исследованиями о бабочках. Он хорошо знал их, всю жизнь охотился на бабочек, изучал их строение и образ жизни, коллекционировал редкие экземпляры. Он даже изобрел очень сложный метод исследования рисунка крыльев бабочки. Эти прекрасные и удивительные существа были так же интересны Набокову, как и писательство.
Не поэтому ли и в его произведениях бабочки появляются достаточно часто, им отведена своеобразная роль символов. Кроме рассказа «Рождество» образ бабочек представлен в романе «Приглашение на казнь», «Другие берега», «Разноцветная бабочка», «Удар крыла», «Дар». В текстах писателя вы найдете более 570 упоминаний о бабочках.
Вот одно из поэтических описаний бабочки, сделанное Набоковым, в котором проявились оба его таланта: поэтический и исследовательский:
Бархатно-черная, с теплым отливом сливы созревшей,
вот распахнулась она; сквозь этот бархат живой
сладостно светится ряд васильково-лазоревых зерен
вдоль круговой бахромы, желтой, как зыбкая рожь.
Села на ствол, и дышат зубчатые нежные крылья,
то припадая к коре, то обращаясь к лучам...
О, как ликуют они, как мерцают божественно!
Скажешь: голубоокая ночь в раме двух палевых зорь.
Здравствуй, о, здравствуй, греза березовой северной рощи!
Трепет, и смех, и любовь юности вечной моей.
Да, я узнаю тебя в Серафиме при дивном свиданье,
крылья узнаю твои, этот священный узор.
Но вернемся к рассказу «Рождество» и посмотрим, в какой момент появляется из замерзшего кокона прекрасная и редкая бабочка. Это случается в минуту наибольшего, наисильнейшего выражения той бури переживаний, которая охватила Слепцова. Он понял, что не сможет больше жить, что умрет, умрет прямо в ночь на Рождество. И эта антитеза тотчас же находит свое дальнейшее развитие: бабочка из кокона появляется внезапно, в момент полного изнеможения страдающего человека. Она разворачивает свои темные бархатные крылья, и тогда наступает катарсис – Слепцов испытывает облегчение.
Из всего вышесказанного сделаем вывод: бабочка - символ души, воплощение душ умерших, символ дыхания, бессмертия, возрождения и воскресения.
