Містична складова роману дуже своєрідно і неповторно підводить будь-якого читає до думки про те, наскільки шкода і безглуздо існування людини без любові. Той з персонажів, хто в романі Булгакова вважається самим всесильним ( “Я – частина тієї сили, що вічно хоче зла і вічно чинить благо”) захоплюється почуттями героїв, а особливо відданістю Маргарити своєму коханому. Саме він вимовляє найважливішу думку роману: “Ну що ж, той, хто любить, повинен розділяти долю того, кого він любить…”.
Маргарита погоджується на угоду із самим Дияволом, щоб дізнатися про долю улюбленого, побачити його…
Вона захищає його дітище, доглядає за письменником, як за дитиною, кидається “в бій”, коли хтось ображає ранимого генія. Її існування тримається на наявності Майстра. Він – сенс життя цієї чарівної жінки. У романі розкривається і друга прихована натура кожної закоханої жінки: “Була на світі одна тьотя. І у неї не було дітей і щастя взагалі теж не було. І ось вона спершу довго плакала, а потім стала зла “. Так сатирично і сумно описує Булгаков жінку без любові – вона перетворюється в відьму…
На мою думку це кохання було справжнім. Вони як всі люди здатні кохати один одного. Такого кохання, як у них я не бачила ніколи.
1) Мы в нашем краю сами испытали, что где наместник таков, каковым изображен наместник в Учреждении, там благосостояние обитателей верно и надежно.
2) Может быть, она теперь в руках каких-нибудь корыстолюбцев, которые, пользуясь сиротством ее, содержат ее в тиранстве.
3) Я вас теперь искала по всей деревне; мужа с ног сбила, чтоб принести вам, батюшка, нижайшее благодарение за добрую команду.
4) Что называют в нем угрюмостью, грубостью, то есть одно действие его прямодушия.
5) Задушил, проклятый, табачищем, такой греховодник.
Фонвизин. Недоросль
СЛОЖНЫЕ ПРИЛАГАТЕЛЬНЫЕ
1)Имею повеление объехать здешний округ; а притом, из собственного подвига сердца моего, не оставляю замечать тех злонравных невежд, которые, имея над людьми своими полную власть, употребляют ее во зло бесчеловечно.
2)С каким усердием исполняет он том самым человеколюбивые виды вышней власти!
Фонвизин. Недоросль
3) Внизу расстилаются тучные, густо-зеленые цветущие луга, а за ними, по желтым пескам, течет светлая река, волнуемая легкими веслами рыбачьих лодок или шумящая под рулем грузных стругов, которые плывут от плодоноснейших стран Российской империи и наделяют алчную Москву хлебом.
4) На другой стороне реки видна дубовая роща, подле которой пасутся многочисленные стада; там молодые пастухи, сидя под тению дерев, поют простые, унылые песни и сокращают тем летние дни, столь для них единообразные.
5) Подалее, в густой зелени древних вязов, блистает златоглавый Данилов монастырь; еще далее, почти на краю горизонта, синеются Воробьевы горы.
Н.Карамзин. Бедная Лиза.