Объяснение:
Наприкінці ХІХ ст. письменники активно шукали шляхів оновлення літератури. Реалізм і натуралізм вже не задовольняли митців, які намагалися здійснити прорив зі світу буденного у світ Краси та Гармонії, де панує вічна Істина. Письменники мріяли про такі твори, які відображували б не об’єктивні предмети і життя людей, а духовне буття, що на їхню думку, має особливе значення. Ці прагнення знайшли втілення у теорії й практиці однієї з літературних течій модернізму – символізму, який виник і найяскравіше розвинувся у французькій поезії, справивши величезний вплив на всю світову літературу. Рубіж XX ст. в історії західноєвропейської літератури позначений потужним підйомом драматичного мистецтва. Драматургію цього періоду сучасники назвали «новою драмою», підкреслюючи радикальний характер змін, що стались у ній. «Нова драма» виникла в атмосфері культу науки, викликаного надзвичайно бурхливим розвитком природознавства, філософії й психології, і, відкриваючи для себе нові сфери життя, всотала у себе дух всемогутнього й всепроникаючого наукового аналізу. Біля джерел нової драми стояли Ібсен, Б’єрнсон, Стріндберг, Золя, Гауптман, Шоу, Гамсун, Метерлінк й інші видатні письменники, кожен з яких вніс неповторний вклад у її розвиток. В історико-літературній перспективі «нова драма», що послужила корінній перебудові драматургії XIX ст., ознаменувала собою початок драматургії століття XX. Основна тенденція «нової драми» - у її прагненні до достовірного зображення, правдивому показу внутрішнього світу, соціальних і побутових особливостей життя персонажів і навколишнього середовища. Точний колорит місця й часу дії - її характерна риса й важлива умова сценічного втілення. Таких принципів і дотримувався Ібсен у своїй драмі «Ляльковий дім». П’єса стала найяскравішим зразком «нової драми». П’єса є актуальною і по сьогоднішній день, адже в ній піднімаються важливі проблеми людини, сімʼї та суспільства в цілому.
Время и история создания
Рассказ написан в 1921 году в Париже, т. е. в эмиграции. В основу рассказа И. А. Бунина положены следующие воспоминания: «Когда мы с моим покойным братом Юлием возвращались из Саратова на волжском пароходе в Москву и стояли в Казани, грузчики, чем-то нагружавшие наш пароход, так восхитительно сильно и дружно пели, что мы с братом были в полном восторге всем существом и все говорили: «Так могут петь свободно, легко, всем существом только русские люди!»
Сюжет
Как и во многих произведениях Бунина, четкого сюжета в рассказе нет. Содержание этого произведения — воспоминание рассказчика о том, как когда-то он, идя по дороге, слышал, как в березовом лесу поблизости косцы косили и пели.
Рассказчик передает свое чувство, связанное с впечатлением от этого пения, понимание того, что никогда ему не забыть этого предвечернего часа, а самое главное, никогда до конца не понять, в чем прелесть этой песни косцов.
Поэтика, композиция, идея
Рассказ «Косцы» также можно назвать лирическим очерком, поэтической зарисовкой.
Четкого сюжета и композиции произведения нет — это размышления писателя о русском человеке, о России, мечта о духовном единении со своей страной. Можно сказать, что и героев в рассказе нет. Нет и изображения действий, работы косцов. В центре произведения — чувства и мысли автора. Он размышляет о косцах, о том, что каждый из них — часть большой неделимой артели. Косцы поют, сами не осознавая того, что их песня гармонично вливается в жизнь природы. Слушая их пение, автор ощущает себя единым целым с этим народом, частью родины, России.
Объяснение:
