i. античний міф — основа п'єси б. шоу "пігмаліон". (1913 р. побачила світ п'єса б. шоу "пігмаліон". автор назвав її "романом на п'ять актів" і присвятив відомій актрисі кемпбелл — першій виконавиці ролі елізи дулітл. в основу п'єси покладено античний міф про скульптора пігмаліона. він зневажав жінок, а на перше місце у житті ставив мистецтво. якось він вирізьбив із слонової кістки статую морської богині галатеї. його творіння було настільки прекрасним і довершеним, що скульптор закохався у німу статую. пігмаліон попросив богиню афродіту оживити статую. богиня пішла назустріч творцеві і незабаром галатея стала дружиною пігмаліона. однак п'єса б. шоу далека від художнього переказу античного міфу. вона збагачена авторськими доробками, художньо довершена, хоча основна думка міфу збережена.)
ii. провідна думка п'єси б. шоу "пігмаліон". (вона є єдиною що для міфу, що для п'єси б. шоу: погляди людини не можуть бути сталими і незмінними, життєві обставини змінюють і саму людину. позбавлений форми шматок глини в руках справжнього митця може стати витвором мистецтва. сила його — безмежна, адже саме мистецтво пробуджує духовну сутність людини і наділяє її красою і внутрішньою свободою.)
1. основна сюжетна лінія п'єси б. шоу. (двоє вчених — знавець фонетики хігінс і його шанувальник з індії пікерінг — стали свідками брутальної розмови квіткарки з молодим паном. знавець фонетики був вражений вимовою квіткарки, бо "з такою вимовою сиді повік у канаві". щось його змушує сказати співрозмовникові, що, попрацювавши над мовою дівчини, він міг би перетворити її на герцогиню, а вже покоївкою чи продавчинею вона б могла легко влаштуватися на роботу. дівчина почула ці слова і наступного дня прибула до лабораторії хігінса з проханням давати їй уроки фонетики. вона навіть обіцяла заплатити вченому. хігінс хотів відмовитися від набридливої квіткарки, але пікерінг нагадав йому вчорашню розмову і запропонував експериментальним шляхом перевірити, чи зможе хігінс за три місяці зробити з вульгарної квіткарки герцогиню і ввести в оману світське товариство її бездоганною вимовою. хігінс погодився і взявся за тяжку працю. експеримент вийшов вдалий. і це відповідало переконанням самого драматурга, що мистецтво здатне творити чудеса. професор фонетики допоміг елізі дулітл досконало опанувати ійську літературну мову, манери світських панн і стати схожою на справжню леді.)
2. парадоксальність змісту п'єси б. шоу. (п'єсою "пігмаліон" б. шоу довів, що люди з народу'аж ніяк не поступаються перед представниками світського товариства запасом творчих сил і енергії. якщо бідність і робить людину духовно збіднілою, то за певних обставин у ній можуть пробудитися небачені можливості для вдосконалення. проте головний парадокс — парадокс людини — залишається автором нерозгаданим. п'єса спонукає глядача дискутувати і висловлювати припущення щодо подальшої долі елізи дулітл. та який би шлях вона не обрала в житті після науки у професора фонетики, брутальною, духовно бідною і приниженою вона вже ніколи не буде. душа її відкрилася до краси, духовної свободи, до мистецтва.)
iii. п'єса б. шоу на світовій сцені. (п'єса б. шоу швидко здобула популярність. окрім того, сюжет "пігмаліона" став основою мюзиклу "моя прекрасна леді", а за його мотивами створено фільм- "галатея".)
1. Она любит непутёвого пьяницу - повара Никанора.
2. Софьино
ЦИТАТА:
"Потом пошел к себе в Софьино пешком…"
3. Алёхин усердно занимается хозяйством, чтобы расплатиться с долгами отца.
ЦИТАТЫ:
"Я живу в Софьине и занимаюсь хозяйством уже давно, – начал Алехин, – с тех пор как кончил в университете."
"...на имении, когда я приехал сюда, был большой долг, а так как отец мой задолжал отчасти потому, что много тратил на мое образование, то я решил, что не уеду отсюда и буду работать, пока не уплачу этого долга. Я решил так и начал тут работать, признаюсь, не без некоторого отвращения."
4. Анна Алексеевна Луганская
ЦИТАТА:
"И тут мне представился случай познакомиться с Анной Алексеевной, женой Лугановича. Тогда она была еще очень молода, не старше двадцати двух лет, и за полгода до того у нее родился первый ребенок."
5. Да. Алёхин и Анна Алексеевна понимают, что влюблены друг в друга, но никогда не говорят о своих чувствах, стыдятся их.
ЦИТАТА:
"Мы подолгу говорили, молчали, но мы не признавались друг другу в нашей любви и скрывали ее робко, ревниво. Мы боялись всего, что могло бы открыть нашу тайну нам же самим."
6. Герои расстаются навсегда, т.к. семья Лугановичей переезжает в другую губернию. И только прощаясь с Анной, Алёхин признается ей в любви.
ЦИТАТЫ:
"Наступило время разлуки, так как Лугановича назначили председателем в одной из западных губерний."
"...нужно было проститься. Когда тут, в купе, взгляды наши встретились, душевные силы оставили нас обоих, я обнял ее, она прижалась лицом к моей груди, и слезы потекли из глаз; целуя ее лицо, плечи, руки, мокрые от слез, – о, как мы были с ней несчастны! – я признался ей в своей любви, и со жгучей болью в сердце я понял, как не нужно, мелко и как обманчиво было все то, что нам мешало любить."
Объяснение:
