Павлуша, умный и смышленый мальчик, лишь слушает истории о нечистой силе,
Павлуша, умный и смышленый мальчик, лишь слушает истории о нечистой силе,рассказав только реальный случай, произошедший в его селе во время "небесного
Павлуша, умный и смышленый мальчик, лишь слушает истории о нечистой силе,рассказав только реальный случай, произошедший в его селе во время "небесногопредвиденья".Илюша отличается от остальных деревенских мальчиков своим мастерством интересно и увлекательно пересказывать страшные истории. Он поведал друзьям 7 историй: о домовом, которая приключилась с ним и его товарищами, об оборотне, про покойного барина Ивана Ивановича, о гадании в родительскую субботу, об антихристе Тришке, о мужике и лешем, и о водяном. Павлуша кратко (лаконично) излагает свою речь, без повторов, которые у Ильюши идут не от неумения построить текст, а, скорее, от желания утвердить слушателей. Применяет ораторский прием. 2. Речь Павлуши лаконична, спокойна, стремительна, чуть иронична. Речь Ильюши эмоциональна, он не только повествует – он вновь и вновь переживает рассказанное, и это качество, конечно, вызывает сочувствие его слушателей. Примеры диалектов-“Откентелеева”(откуда) , “на-поди, напредки (наперёд, сначала) , “боча” (бондарь, ремесленник, изготовляющий бочки. Примеры просторечий-“Хоша” (хоть) , “перетрусился”(испугался) , “эфто” (это) , “слышь” (слышишь) , “шти” (щи) , “хрестьяне” (христиане – крестьяне”, “испить” (выпить, напиться) , “зачнётся” (начнётся) , “куды” (куда) , “запужала” (напугала) , “авось”(всё равно).
Іван спотикнувся, упав, але зразу ж підскочив і, загубивши колодки, побіг босими ногами по бетонних уламках, що розкидав вибух. Позаду чулися крики, гулко тріщали автоматні черги, попереду була остання перешкода — напівзруйнована заводська стіна, а далі — вулиці, що потопали в зелені.
Він узяв у зуби пластмасову ручку пістолета, плигнув, ухопився за край стіни і швидко перескочив її. Упав у колючки, підскочив і щосили побіг.
Позаду чувся гавкіт собак, крики, постріли, але все це вже не могло зупинити його.
Вибух на заводі схвилював населення. Іванові зустрілися два хлопчики, дівчина, та він мовчки пробіг повз них. Постріли чулися скрізь, але це стріляли в інших, бо Іван не чув свисту куль.
Бігти доводилося на гору, підйом ставав дедалі крутішим, але він з останніх сил намагався дістатися до лісу. Та раптом зовсім близько почувся гавкіт. Іван сховався за сосну, підпустив вівчарку ближче і вистрілив. Собака вискнув і впав. Та із-за каменя вискочив вовкодав з нашийником, на якому теліпався повідок. Пістолет заклинило. Собака кинувся, Іван схопив його за нашийник, став душити, але зрозумів, що не впорається. Тоді він з усієї сили вдарив собаку коліном. Щось хруснуло, і пес безсило простягнувся поряд. Іван чекав нападу, собака зі злістю дивився на людину, але лежав нерухомо. Тоді Іван узяв великий камінь, хотів ударити ним вовкодава по голові, але передумав і став тихо задкувати. Пес поповз, скиглячи від безсилої люті, а чоловік кинув камінь, підхопив браунінг і побіг вгору, в ялинові зарості.
