- Боялся, что мужик приберет все его добро, «все добро приест».
2.– Чего было довольно у помещика?
- « … и крестьян, и хлеба, и скота, и земли, и садов».
3.– В какой газете помещик прочитал важный для себя совет, и как он звучал?
-Важный для себя совет помещик прочитал в газете «Весть»; написано было всего лишь одно слово: «Старайся!».
4.– Кто первым приехал в гости к помещику и каково было его впечатление от опустевшей усадьбы? - Первым приехал актер Садовский. Увидел он пустой дом, неухоженного хозяина, немедленно и сам уехал, и актерок увез.
5.– К каким решительным мерам прибегает Урус-Кучум-Кильдибаев? -Решает он сначала довести крестьян до полного разорения, а это приведет к физическому уничтожению, к «сокращению» ненавистного мужика.
6.– Почему помещик так опасался мужика!? - Боялся, что мужик приберет все его добро, «все добро приест».
7.– Какие чувства охватывают помещика после отъезда капитана-исправника? -Страх, беспокойство, бес даже мышонок его не боится.
8.К каким последствиям привело решение помещика в масштабе губернии? - « Как вы думаете, кто теперь подати будет вносить?... кто будет невинными занятиями заниматься?». В уезде решили упразднить казначейство; распространились грабежи, разбои и убийства.
9.Сколько раз и кто обозвал помещика дураком?
- Три раза помещика обозвали дураком, сначала – актер Садовский, затем – генералы, наконец – исправник
10.Чему никак не могли надивиться генералы?
- Свежему воздуху и отсутствию мужика. Но этой радости сразу пришел конец, как только генералы проголодались. Рассерженные генералы, назвав в свою очередь помещика глупым, «разбрелись по домам».
Кожна людина прагне внутрішньої гармонії. Але навряд чи така гармонія досяжна. Часто трапляються ситуації, коли всередині особи точаться суперечки. Я розумом та серцем, між любов’ю до себе і альтруїзмом, між обов’язком перед Батьківщиною й особистими інтересами. На жаль, не так часто люди виходять гідно з цієї ситуації. Проблема вибору в найширшому розумінні — проблема насправді вічна і дивно, що навіть у найдавніших текстах народного епосу ця проблема такі освітлена. Народні думи — окремий особливий жанр. Це тексти, що виконувались речетативом під музичний акомпанемент. Шкода, що тепер мистецтво виконання не настільки поширено, як це було колись. І ми маємо змогу тільки читати тексти дум, а не слухати їх. Я можу тільки уявляти, яке враження справляли протяжні рядки дум у живому виконання кобзаря, якщо таке сильне враженні вони справляють навіть у друкованому вигляді. Дивно й не дивно водночас, що настільки давній і простий текст містить глибоку загальнолюдську проблематику й суто народну історію — все це водночас насправді вражає. Дума про Марусю Богуславку — це твір водночас і про історичні події, складний вибір. Текст думи не оповідає про це, але ми можемо припустити, що її вчинок Маруся буде покарана турецьким ханом, коли все розкриється. І ще одне. Я кілька разів перечитав цю думу, перш ніж побав одну важливу, як на мене, деталь: «…у тій-то темниці пробувало сімсот козаків бідних невольників». Сімсот. Я так яскраво уявляв собі, як сумнівалася дівчина, вчинок небезпечний для неї самої, але ж те добро, яке вона зробить… Тепер я починаю сумніватися і сам: чи правий я, коли домислюю і вигадую собі внутрішні сумніви. Навряд чи вони були, як тепер мені здасться. У нашому сучасному житті, на щастя, нам не знайомі такі проблеми, такі ситуації, вибір такого порядку. Навіть у мирний час ми відчуваємо щось таке невимовне, що можна назвати «голосом роду» або «голосом крові». Імовірно, щось подібне лунало в душі Марусі, коли вона визволяла невільників, називаючи їх «братами». Сумніваєтесь ви? Навряд. Навряд чи в такій ситуації можна бути невпевненим у правильності своїх дій. Проблема вибору? Проблема обов’язку, морального, внутрішнього. Безумовно, так. Символічно, що описані події відбуваються на Великдень. А ще, як не дивно вчинок Марусі не виглядає «героїчним». Не шокує, не дивує, як усе героїчне. А видається природнім, це знайоме, мабуть, кожному читачеві. Напевно, це символізує той самий «голос крові». І Маруся не повертається додому разом з визволеними, вона навіть просить батьків, щоб не викупляли її з неволі: Бо вже я потурчилась, побусурмениласьДля роскоші турецької, для лакомства нещасного! І Я бачу в цьому не душевну силу усвідомити це, адже усвідомити про себе шось подібне, мабуть, непросто, і не відсутність душевної сили повернутись, втекти, кудись. У цьому, як на мене, трагедія людини. Дивно, що, говорячи про цю думу, найчастіше тільки підкреслюють сміливий, гідний поваги вчинок дівчини, Не звертають уваги на її особисту трагедію. Відірваність від власної землі і нашу, якась приреченість жити в іншій вірі, на чужій землі… Ми не можемо цього зрозуміти через нетиповість ситуації для сучасності. Ми можемо хіба уявляти, що відчуває людина на місці Марусі. Але навіть уявляти такого не хочеться. І це -другий вибір. Мабуть, складніший, ніж перший. Шкода, що його помічають, не звертають увагу на нього, не аналізують. Насправді тексти народної творчості здаються мені невичерпними. Скільки не перечитував таку просту за формою народну пісню, ти ніколи не помітиш усіх деталей, ніколи не збагнеш усіх нюансів тогочасної дійсності, тогочасного світосприйняття, ніколи не відокремиш всі питання, які стоять між рядками. А тим більше — ніколи не зможеш дати собі відповіді на всі ті питання, які містяться поміж рядків народних текстів. Тим цікавішою стає народна творчість. Дуже шкода, коли ці бездонні з точки зору змісту і краси тексти недооцінюють!
Я не поняла задания, поэтому держи так и выбери сам(а)что тебе надо) 1)))1) весёлая семейка 2) смешное и печальное в Митрофане 3) жизнь Стародума 4) учителя Митрофана 5) три главных закона 6) образование и воспитание 2Наконец-то НАСТУПИЛА осень. Листья СТАЛИ ЖЕЛТЕТЬ и ОПАДАТЬ. Деревья ПОКАЧИВАЮТСЯ от прохладного ветерка. На улице СТАЛО мало цветов - они ОТЦВЕЛИ или их СРЕЗАЛИ для букетов. Снова в школу ПОШЛИ дети, НАСТУПИЛ новый учебный год. Скоро ПРИДЕТ зима и СМЕНИТ картину природы, а пока осень ПРАВИТ на земле.
1.– Почему помещик так опасался мужика!?
- Боялся, что мужик приберет все его добро, «все добро приест».
2.– Чего было довольно у помещика?
- « … и крестьян, и хлеба, и скота, и земли, и садов».
3.– В какой газете помещик прочитал важный для себя совет, и как он звучал?
-Важный для себя совет помещик прочитал в газете «Весть»; написано было всего лишь одно слово: «Старайся!».
4.– Кто первым приехал в гости к помещику и каково было его впечатление от опустевшей усадьбы?
- Первым приехал актер Садовский. Увидел он пустой дом, неухоженного хозяина, немедленно и сам уехал, и актерок увез.
5.– К каким решительным мерам прибегает Урус-Кучум-Кильдибаев?
-Решает он сначала довести крестьян до полного разорения, а это приведет к физическому уничтожению, к «сокращению» ненавистного мужика.
6.– Почему помещик так опасался мужика!?
- Боялся, что мужик приберет все его добро, «все добро приест».
7.– Какие чувства охватывают помещика после отъезда капитана-исправника?
-Страх, беспокойство, бес даже мышонок его не боится.
8.К каким последствиям привело решение помещика в масштабе губернии?
- « Как вы думаете, кто теперь подати будет вносить?... кто будет невинными занятиями заниматься?». В уезде решили упразднить казначейство; распространились грабежи, разбои и убийства.
9.Сколько раз и кто обозвал помещика дураком?
- Три раза помещика обозвали дураком, сначала – актер Садовский, затем – генералы, наконец – исправник
10.Чему никак не могли надивиться генералы?
- Свежему воздуху и отсутствию мужика. Но этой радости сразу пришел конец, как только генералы проголодались. Рассерженные генералы, назвав в свою очередь помещика глупым, «разбрелись по домам».