На сторінках свого твору Ч. Діккенс позбавляється романтики у світі криміналу. До виходу у світ його роману «Пригоди Олівера Твіста», у світі панувала думка про те, що злочинці – це романтично. Злодії на сторінках інших книжок мали успішне життя, гарне вбрання, коханих жінок, купу грошей. Проте реальність інакша. Ч. Діккенс був одним із перших, хто показав жорстоку дійсність світу криміналу. Їхнє життя є по-справжньому убогим та злиденним. Ходять вони у драному лахмітті, живуть у підвалах та на вулицях, погано харчуються та змушені весь час переховуватись. Хіба таке життя може бути романтичним? Звичайно, ні. Злочинці у творах Діккенса – не герої, а звичайні покидьки суспільства, які зійшли з правильної стежки і блукають по найбрудніших місцях. Образи твору «Пригоди Олівера Твіста» уособлюють зло, яке ніколи не стане романтичним. У цьому і полягає деромантизація зличнного світу у романі.
Стихотворение «Няне» было написано в Михайловском в 1826 году. В 1824-1826 годах няня поэта Арина Родионовна вместе с Пушкиным жила в Михайловском, разделив с ним изгнание. Она оказала большое влияние на его творчество, занятия фольклором, увлечение народной поэзией, сказками. Время, проведенное вместе с няней, поэт неоднократно воспел в стихотворениях, а ее черты воплотил в образах няни Татьяны Лариной, няни Дубровского, женских образах романа «Арап Петра Великого» и т. д. Арине Родионовне посвящено и знаменитое пушкинское стихотворение «Няне».В стихотворении поднимается тема самоотверженной материнской любви. Ее воплощением является няня, которой и посвящено произведение. Все стихотворение пронизано нежностью, любовью и бесконечной благодарностью лирического героя к ней. Обращаясь к няне, он находит самые трогательные и ласковые эпитеты: «подруга дней моих суровых», «голубка дряхлая моя». Поэт рисует образ женщины, все мысли и чувства которой посвящены прежде всего лирическому герою, питомцу. Пушкин использует очень выразительный образ, чтобы передать, с какой надеждой няня ждет его, как беспокоится о нем: спицы, которые то и дело замирают в ее руках, когда она смотрит в окно.
