Байрон увійшов у світову літературу яскравим новатором, вільним, сильним поетом. У першому періоді творчості Байрона ще немає оригінальності. Він наслідує Бернсу. Вірш «Хочу дитиною бути я вільною» написано в наслідування цьому шотландському поетові. Ліричний герой бажає порвати зі світом, титулом, товаришами і з усім родом людським, так як не може жити серед рабів. Він хоче злитися з природою, де все «гармонійне і немає брехні». Сильний вплив на Байрона надали поети епохи Класицизму і Просвітництва. Романтизм поета позначається не в запереченні класицизму, а у відтворенні його. Йому близька форма класичних віршів, наприклад, «На смерть майстра Фокса». У тематичному відношенні перші вірші Байрона – про рідний дім, школу, університет, любов, а також переклади творів давніх авторів. Другий період позначається у Байрона самим значним твором – «Паломництво Чальда Гарольда». У сучасників він мав фантастичний успіх. Цей твір відповідає заповітним сподіванням сучасників, в ньому порушені найболючіші питання часу. У поемі відбилися настрої розчарування, які широко поширюються в Європі після краху волелюбних ідеалів французької революції. Загальною темою поеми є трагедія післяреволюційної Європи, чий визвольний порив завершився пануванням тиранії. В основу твору ліг розрізнений щоденник записів Байрона в подорожі. Але є єдиний стрижень, сполучна ланка – образ головного героя. Художник перебував ніби на зламі двох епох, його погляди суперечливі. Байрон більше сучасників зберігає спадкоємність з естетикою класицистів, освічених ідеями 18 століття. Вона виражається насамперед у тому, що поет був прихильником мистецтва розумного, ясного, насиченого думкою і надав прямий моральний вплив на читача. У цьому сенсі Байрон був ворожий романтичній концепції мистецтва. У «Паломництві Чальда Гарольда» Байрон наслідував класичним канонам. Автор уважний до відтворення високих, героїчних сторін дійсності, осмислення в класичному світлі минулого і сьогодення. Поема відрізняється піднесеністю поетичного словника і образної системи. Тоді чому ця поема – шедевр романтичної літератури? Тому, що сучасники Байрона зіткнулися з новим, незвичним явищем. Їх вразив вигляд головного героя, якого не знала класична література. Він не був схожий на героя класицизму. Слабкий, грішний, у всьому зневірений, Чальд Гарольд відправився в далеку дорогу, слухняний лише покликам серця. У нього немає задумів і завдань. Але мандрівник стає свідком гноблення, боротьби. Завдяки прийому подорожі ми бачимо страждання Іспанії, громадянську війну в Албанії, Греції. Все це описується в романтичній живописній манері, з великою кількістю літературних відступів, вносить в поему пристрасно-ліричний тон, шаленість у вираженні емоцій. Байрон завжди вимагав правдивості в зображенні явищ . До кінця свого життя він був справжнім патріотом Англії. Всією своєю творчістю він доводив необхідність боротьби з насильством і злом. Поет завжди виступав за свободу вибору, дій кожної людини. Ніхто так, як він, не показував характер людини в її глибоких суперечностях. У своїй творчості Байрон торкався психологічних та суспільних питань. Поет став для своїх читачів зразком чесності і незалежності. І зараз Байрон продовжує залишатися для нас мудрим наставником.
Главная причина побега Мцыри — стремление обрести утраченную родину — не является единственной. Он хочет узнать, что такое настоящая жизнь, "прекрасна ли земля", "для воли иль тюрьмы на этот свет родимся мы", то есть задается философскими вопросами бытия. Кроме того, Мцыри стремится познать самого себя, ибо спокойное и безопасное течение жизни среди монастырских стен не может дать ему ответа на этот вопрос. И только дни, проведенные на воле, несмотря на подстерегающие героя опасности, дали ему полноту ощущения и понимания жизни.
