Саме будучи комахою, Замза з’ясовує, що його батько не такий вже бідний і хворий, а мати і сестра не такі непрактичні й ні на що неспроможні, адже й без нього вони змогли заробити грошей, влаштуватися на роботу. Опинившись у такому неприємному становищі, молодий чоловік розуміє, що до нього ставились, як до комахи, ще задовго до тілесного перевтілення. Тому, зрештою, примирюється зі своєю долею й доживає відведений собі вік без зайвих турбот і переживан.Отже, звичайно, бути людину значно важче, аніж бути нікому не потрібною комахою, адже в реальному житті навіть найкраща, найдосконаліша людина може потерпати від несправедливості й байдужості цього світу, у той час, коли комаха має змогу просто існувати, не згадуючи про жодні біди й важливі проблеми.
-Здравствуй, Роза, какя рада, что встретила тебя, цветущую и красивую в этом чудесном кустике!
-Добрай день, девочка. А я огорчена этим.
-Но почему же?
-Я надеялась, что ты меня не заметишь, ведь вы, люди, так беспощадны к нам! Вы не просто любуетесь нами, вы нас срываете, калечите и оставляете без сил. Поэтому я тебя боюсь!
-Не волнуйся, Розочка, я тебя не трону, я лишь полюбуюсь твоей неземной красотой, свежестью твоих алых лепестков и украшениями из росы.
-Надеюсь тебе можно верить. Вот бы все люди был так добры к растениям!
Бред, конечно)