Троянська війна (грец. Τρωικός πόλεμος, лат. Bellum troianum) — війна ахейців на чолі з володарем Мікен Агамемноном проти троянців; датувалася в давньогрецьких джерелах початком 12 століття до н. е і тривала впродовж десяти років.
Найдавніше джерело, яке розповідає про Троянську війну, — епічні поеми «Іліада» та «Одіссея». Пізніше Вергілій у своїй «Енеїді» та інші античні письменники також описували ці події.
За міфами, Троянська війна викликана тим, що син троянського царя Пріама Паріс викрав дружину спартанського царя Менелая Єлену. Ахейські війська на чолі з Агамемноном впродовж дев'яти років тримали Трою в облозі. Лише на 10-му році війни греки завдяки хитрості Одіссея здобули Трою. Після Агамемнона провідні місця у грецькому війську мали Менелай, Ахіллес, Патрокл, два Аякси, Тевкр, Нестор, Антілох, Одіссей, Діомед, Ідоменей, Філоктет і Паламед. Величезна армія, що налічувала 100 тисяч воїнів і 1 186 кораблів, зібралася в Авлідській гавані. Звідси Агамемнон вирушив на Трою.
Сказка Э. Т. Гофмана «Щелкунчик и Мышиный Король» — одно из самых известных произведений писателя. В нем автор преподносит нам уроки добра, понимания, милосердия, мужества и самоотверженности. Можно сказать, что Гофман учит нас нравственности — тем нормам, которые приняты в обществе и должны определять поведение человека. С лица воду не пить, что внешность бывает обманчива. Эта сказка о всех человеческих пороках и добродетели. Мечты о прекрасном принце, добро всегда побеждает зло. И в это надо верить. И если с человеком произойдет что-то плохое, то все равно это пройдет, как сон (время лечит). Эта сказка, как многие другие поднимает много философских проблем, далеко не детских.
Объяснение:
