Відповідь:ЖУРДЕН - герой комедії Мольєра «Міщанин у дворянстві» Пан Журден - один із самих забавних персонажів великого комедіографа. Потішаються над ним в рівній мірі і дійові особи п'єси, і читачі, і глядачі. Справді, що може бути більш безглуздим для оточуючих, ніж літній торговець, несподівано помешавшийся на світському поводженні і несамовито прагне бути схожим на аристократа. Спрага «зміни долі» до того сильна в Ж. , що, попри природну немузыкальность і незграбність, він розучує хитромудрі па» модних танців, розмахує шпагою, неодмінною дворянським атрибутом, і під керівництвом численних вчителів осягає прийоми зваблювання вимогливих представниць світського суспільства. У який раз у комедії Мольєра все крутиться навколо гри. Ж. не терпиться вжитися в роль завзятого придворного, а навколишні, за деяким винятком, «підіграють» герою, переслідуючи свої досить меркантильні цілі. Навіть опирається дорогим безумств чоловіка пані Журден і її смішлива служниця врешті-решт розуміють, що «гру» Ж. достатньо направити в потрібне русло, щоб від неї ніхто не постраждав. Так, в кінці п'єси з до ряджених домочадців виходить за улюбленого дочка Ж. , яку непохитний тато готував виключно за дворянина. А сам Ж. в результаті хитрого плану нареченого дочки стає «мамамуши» і «наближеним турецького султана» . Це квазитурецкое слово-монстр як не можна краще виражає жахливий несмак і неорганічність претензій новоявленого вельможі. Воно складено спеціально для Ж. пустотливими і заповзятливими молодцями, Клеонтом і Ковьелем, що вирішили в що б те не стало отримати в дружини дочку і служницю спятившего буржуа. «Турецька церемонія» , покликана «присвятити» у дворянство Ж., - кульмінація комедії і «апофеоз» героя, який відчув себе в процесі пародійної балетної феєрії справдешнім «мусульманським аристократом» . Образ Ж. , однак, складніше, ніж може здатися. Його актуальна для епохи соціальне підґрунтя не заважає бачити в комедії продовження серйозних роздумів про Мольєра ігровому людського буття, про функції гри, наповнює життя суспільства, про різних іпостасях ігрового поведінки і про «витрати» людський ігрової активності. На цей раз предметом дослідження виявилося ігрове оформлення кастових train de vie (образів життя) . Незграбний буржуа Ж. , приміряє на себе етикетні стандарти дворянства, виявляється в п'єсі своєрідним дзеркалом, що відображає і безыдеальную, позбавлену творчого духу буржуазну манеру жити, і надлишково орнаментований, манірний стиль аристократичного поведінки.
Пояснення:
«Послухай, якщо ти цю секунду не перестанеш, клянусь, я вліплю тобі такий ляпас, який ще ніхто на світі не отримував ». «Щоб його лихоманка замучила, цього розбійника кравця!» … «Це ще що? Нy і нахаба! ». У цю побутову, звичну для Журдена манеру висловлюватися деколи вклинюються слова іншого характеру, вимовляючи які Журден хочеться похизуватися своєю освіченістю, але, не розуміючи їх значення, вживає невпопад, що створює комічний ефект: «Мовчати, кажуть вам. Обидві ви невігласи. Вам невтямки, які це мені дає пре-ро-га-тиви ». Чесне слово, я й не підозрював, що ось вже більше сорока років говорю прозою. Тяга до дворянства Г-жа Журден: Ти збожеволів на всіх цих примхах, благовірний. І почалося це у тебе з тих пір, як ти здумав водитися з важливими панами. Г-н Журден: У тому, що я займаюся важливими добродіями, видний мій здоровий глузд: це не в приклад краще, чим водитися з твоїми міщанами.
и мне казалось что это мама стучит клювом по яйце.
я проснулся ,потому что,мне стало холодно. Я пошелевился и услышал,как запищали стрижата,которых мама их тоже выклевала из яиц.
а мамы нету.
-скрип,сказал я
-скрип скрип скрип повторили мои братья и сёстры.Наверное всем понравилось,звать свою маму.
вдруг далёкое пятнышко света потухло.
скрип,послышалось из далека.
"так это же мама прилетела!" догадались мы и запишали ещё громче.
Мама принесла капельку дождя и отдала её мне.
Это была вкусная капля.
скрип-сказал я,ещё мол хочу.
скрип скрип сказала мама,сейчас дескать сейчас.
и опять её не стало.мне очень хотелось есть .
и когда опять затухло свет,я закричал скрип,и полез навстречу маме.но мама дала вторую каплю не мне , а другому стрижонку.обидно.я примолк!рассердился на маму .и когда мама принесла мошку и отдала лругому стрижонку,я пытался отнять её.Тогда мама долбанула меня так сильно,что я потерял охоту отбирать еду у других.
понял я ,что моя мама серъёзная и строгая.
Так начал я жизнь в норке.таких норок в глинянном берегу над рекой было очень много .В каждой норке жили стрижата.и были у них и папы и мамы.а вот у меня папы не было,его выстрелили мальчишки из рогатки.он упал в воду,конечно стрижата это не знали.маме было трудно кормить всех нас.она с рассвета до вечера носилась над берегом и схвативала на лету мошек и комариков дождевые капли..Приносила их нам .А мальчишки сидевшие с удочками на берегу,думали,что стрижиха и все стрижи играют над рекой.
я подрос.у меня появились перья,и мне всё время хотелось есть.иногда мне удавалось отобрать еду у других.
а ещё я хотел выглянуть из норки и посмотреть что же мама приносит капли и ветряные запахи на крыльях.
пополз я к свету,я чуть не упал .но тут пришла мама схватила меня ,и раз клювом по голове.
должно быть там за норкой опасно .но откуда мне это знать.
побольше подрос я .мне было жутко ,когда за норкой раздавалось "тиу" и мама бросала всё и мчалась из норки.
дружно налетали стрижи на врага.
однажды мама вылетела на битву с соколом.сокол был хитрый,он сделал вид что он отступает.белое брюшко произнёс тиу.
сокол ударил маму и унёс в когтях.долго ждал я маму.
настало ночь.мы боялись.холодно без мамы голодно.
ночью к ним нырнул вожак- Белое Брюшко и обнял стрижат.и мы уснули.
когда мы проснулись соседка принесла нам комаров..
выросли стрижата.пришёл вожак, и он не дал мне еду а схватил меня и унёс .но что делать мне.я стал летать.набросились все стрижи,и погнали меня.
скрип скрип испуганно закричал я .
и вдруг всё притихло,я удивился,я стал летать сам.
а потом я стал сам другим летать.
однажды я пошёл искать еду,я схватил капельку воды и не мог найти свою норку,их много же.я сам сделал себе норку.я поел и уснул.
один мальчик засунул руку и схватил меня. но мальчишка был хороший,он выпустил меня.я от страха сказал тиу.
все вышли из норок,но никого не увидели.я стал делать свою норку больше.как то пришли эти ребятаа но достать меня не смогли.мне хорошо было в норке.
однажды вожак крикнул тиу.он звал всех в отлёт
скрип скрип крикнул я и полетели мы.до свиданья кричали малчики.
скучно без стрижей на реке.