Объяснение:Рассказ А. Платонова «Юшка» вызывает печальные эмоции, а также чувство грусти и удивления. Удивляет поведение людей, их жестокость, также удивляет и долготерпение Юшки. Хочется, чтобы он защитил себя, ответил обидчикам. Только в конце автор рассказывает, почему Юшка так ведет себя. Чувство горечи становится еще сильнее. Прохожий называет Юшку юродом. Слово «юродивый» имеет два значения: «юродивый»
1. «Юродивый» — чудаковатый, помешанный.
2. «Юродивый» — в представлении суеверных, религиозных людей: безумец, обладающий даром прорицания.
Юродивых считали божьими людьми, но в то же время всегда дразнили и унижали. Такое же противоречивое отношение мы видим к Юшке: при жизни его все бьют, он умирает от побоев, но к телу умершего приходят все люди, которые знали его: «старые и малые, весь народ, который знал Юшку». Слово «народ» в платоновской фразе говорит нам о том, что автор поднимает рассказ об одном человеке до уровня широкого обобщения.
Сострадание — это жалость, сочувствие, вызываемое чьим-то несчастьем, горем. Сострадательным мы называем человека, который склонен к состраданию, исполнен сострадания. Юшка был исполнен сочувствия к людям, он видел лучшее, что есть в людях, и деятельно им тем, что воспитывал сироту. Та сила добра, которую вложил Юшка в воспитание девочки, вернулась к людям, когда девочка стала врачом и приехала в город, «чтобы лечить того, кто её любил больше всего на свете и кого она сама любила всем теплом и светом своего сердца». Юшкино бескорыстие проявилось в том, что девушка, ставшая врачом, «ни с кого не брала платы за свой труд».
ответ: В. Винниченко в оповіданні "Момент" стверджує: "Щастя — момент. Далі вже буде буденщина, пошлість". Невже й справді щастя таке швидкоплинне? Виходить, не слід планувати майбутнє, а жити лише сьогоднішнім днем? Спробуємо знайти відповіді на ці питання, проаналізувавши вчинки персонажів твору В. Винниченка.
Головний герой оповідання — тюремний оповідач на прізвисько Шехерезада. Він розповів своїм товаришам дивовижну історію про казкову зустріч з панною Мусею на державному кордоні. їх зустріч — дивовижний подарунок долі двом одиноким душам. Але ж чому Муся відмовилася від нього?
Вперше герої зустрічаються у повітці контрабандиста, і одразу між ними спалахнула якась іскра. Що це було? Кохання з першого погляду чи неусвідомлений потяг представників протилежних статей одне до одного? Для головного героя зв'язок з Мусею не був черговою сексуальною перемогою. Він-не хизувався тим, що Муся віддалася йому, а навпаки, все життя сумував за нею: "Хто вона, де вона, й досі не знаю, але я завжди ношу її в душі". Як бачимо, ініціатива розлучитися, будучи на піку щастя, йшла від Мусі. Дивно, адже зазвичай жінка інстинктивно прагне бути з чоловіком все життя. Пересічна жінка, але не Муся... Сама доля врятувала її від смерті, здійснила мрію перетнути кордон, врешті, подарувала зустріч з надійним чоловіком, який був би не лише коханою людиною, а й справжнім другом... Все ж таки панна обрала самотність. Про її минуле ми не знаємо нічого. Єдине, що нам відоме,— Муся належить до тих людей, "."що дуже люблять життя". Життя, мабуть, не раз випробувало її на міцність. Від чого чи від кого вона тікає з рідної країни? Від політичних переслідувань чи від самої себе? Мені здається, що її серце роз'їдає чорний розпач. Напевне, чоловіки не раз завдавали їй болю. Тому-що Муся й говорить: "Більше цього ні ви мені, ні я вам не дамо. Наше... наше кохання повинно вмерти зараз, щоб, як хтось сказав, ніколи не вмирати!"
Як бачимо, Муся впевнена, що щастя — це сукупність коротеньких моментів. Людина все життя щасливою не може бути. Але не слід втрачати оптимізму й любові до життя. Та на мою думку, руйнувати щастя власними ж руками — не помилка, а виклик долі. Як склалося б життя героїв, якби вони не пішли у різні боки, ми не знаємо. Олександр Олесь, ніби погоджуючись з Винниченковою Мусею, говорить: "Лови летючу мить життя..."
Я згодна з ним, але не слід забувати, що своїми еобдуманими вчинками ми можемо завдати болю близьким людям на все життя.
Объяснение: тебе 5
