Некрасов является великим русским поэтом, имя которого золотыми буквами вписано в русскую и мировую литературу. Наследник Пушкина и Лермонтова, он сблизил поэзию с жизнью народа. Он писал в 40-е годы, в ту тяжелую пору, когда крепостное право стало невыносимым для русского народа. Некрасов был поэтом-реалистом, он был первым, кто с такой прямотой и резкостью раскрыл перед читателями картины из жизни народа, изобразив убогую деревню с ее нищетой и печалью, как бы покрывающей ее туманным облаком «несжатую полосу» и крестьянина, которому «моченьки нет». Поэт откликнулся на страдания простого человека. Стихи Некрасова имели большой успех, все чувствовали, что, появился поэт, которого еще не было на Руси. В своих стихах он обвинил самодержавие и высказал свою любовь к народу, веру в прекрасное будущее России.
Рід літератури: епос.
Жанр «Маруся»: соціально-побутова сентиментально-реалістична повість,
Тема «Маруся»: зображення життя і побуту українського народу кінця XVIII - початку XIX ст., відтворення його душевної краси й високої моральної чистоти,
Ідея «Маруся»: уславлення внутрішньої та зовнішньої краси, щирості, чесності, доброти, палкого почуття кохання простих українських людей,
Художній напрям «Маруся»: характерні ознаки сентименталізму і риси реалізму.
Герої: Маруся, Василь, Наум Дрот і його дружина Настя (Марусині батьки), Олена (Марусина подруга).
Композиція «Маруся»: події відбуваються у хронологічній послідовності.
Лише одна сюжетна лінія — чисте, вірне, нещасливе кохання дочки заможних селян Марусі й бідного ремісника-рекрута Василя.
Сюжет повісті поданий послідовно, без екскурсів у минуле й майбутнє:
експозиція (християнський роздум про минущість усього земного, знайомство з головними героями, сім’єю Наума Дрота);
зав ’язка (кохання з першого погляду Василя й Марусі);
розвиток дії (Василь просить руки дочки в Наума Дрота, який йому відмовляє; хлопець іде на заробітки; Маруся в гаю потрапляє під зливу, хворіє);
кульмінація (смерть Марусі);
розв’язка (постриг Василя в ченці, його смерть через тугу за коханою; утіха Марусиних батьків у праці, молитвах, смиренні й спілкуванні з Богом).Рід літератури: епос.
Жанр «Маруся»: соціально-побутова сентиментально-реалістична повість,
Тема «Маруся»: зображення життя і побуту українського народу кінця XVIII - початку XIX ст., відтворення його душевної краси й високої моральної чистоти,
Ідея «Маруся»: уславлення внутрішньої та зовнішньої краси, щирості, чесності, доброти, палкого почуття кохання простих українських людей,
Художній напрям «Маруся»: характерні ознаки сентименталізму і риси реалізму.
Герої: Маруся, Василь, Наум Дрот і його дружина Настя (Марусині батьки), Олена (Марусина подруга).
Композиція «Маруся»: події відбуваються у хронологічній послідовності.
Лише одна сюжетна лінія — чисте, вірне, нещасливе кохання дочки заможних селян Марусі й бідного ремісника-рекрута Василя.
Сюжет повісті поданий послідовно, без екскурсів у минуле й майбутнє:
експозиція (християнський роздум про минущість усього земного, знайомство з головними героями, сім’єю Наума Дрота);
зав ’язка (кохання з першого погляду Василя й Марусі);
розвиток дії (Василь просить руки дочки в Наума Дрота, який йому відмовляє; хлопець іде на заробітки; Маруся в гаю потрапляє під зливу, хворіє);
кульмінація (смерть Марусі);
розв’язка (постриг Василя в ченці, його смерть через тугу за коханою; утіха Марусиних батьків у праці, молитвах, смиренні й спілкуванні з Богом).Композиційною особливістю є обрамлення сюжету повісті: початок і кінець тексту стає художньою рамкою, в якій оповідач висловлює повчальні сентенції, міркування, що допомагають збагнути ідею твору.
Проблематика «Маруся»:
батьків і дітей;
соціальної нерівності;
спроможності на глибокі почуття простих людей;
життя і смерті;
пошуків щастя.
Примітки: Образи Марусі та Василя відчутно ідеалізовані; автор вдається до психологізму в розкритті характерів — це яскраві ознаки сентименталізму. Найяскравіше втілені риси сентименталізму в образі Василя: психологічний стан закоханого хлопця, віщування серця під час розставання пари на кладовищі, важке переживання смерті коханої, добровільний відхід від мирського життя, смерть від туги тощо. Рисами реалізму в повісті є змалювання картин народного побуту, обрядів і звичаїв, відтворення тяжкого лиха — рекрутчини.
мать отца или матери ◆ Эта чашка была немногим моложе его: бабушкаМиля подарила внуку к пятилетнему юбилею и сказала, что надо выпивать все молоко до капли, иначе медвежонок на дне захлебнется. Анна Берсенева, «Возраст третьей любви», 2005 г. (цитата изНационального корпуса русского языка, см.Список литературы) ◆ Я писала к моей бабушке в Москву, изобразила ей несчастное мое положение, но не получила ответа. Ф. В. Булгарин, «Иван Иванович Выжигин», 1829 г. (цитата изНационального корпуса русского языка, см.Список литературы) ◆ Почтительно подошел он к своей бабушке, поцеловал у нее руку и справился о здоровье. В. А. Соллогуб, «Старушка», 1850 г.(цитата из Национального корпуса русского языка, см. Список литературы)разг. старая женщина ◆ Внутренне настроив себя на спокойный и конструктивный разговор, она вышла из кабинета, прервав разговор бабушек, которые появлению доктора очень удивились. Олег Дивов, «Выбраковка», 1999 г. (цитата из Национального корпуса русского языка, см. Список литературы)◆ Сзади подошли пожилые люди, я сразу хотела уступить место бабушкев бальном платье. Ольга Утешева, «Провокатор», 2002 г. (цитата изНационального корпуса русского языка, см.Список литературы)
Синонимы
прародительница, баба (детск.), бабка, бабуся (умласк.), бабуля (умласк.)старушка, старуха, бабулька, бабка; пренебр. старушенция
Антонимы
по признаку родства: внук, внучка; по признаку пола: дедушка девочка, девушка
Гиперонимы
женщина женщина
Гипонимы
—пенсионерка
Значение Править
говорить грубости ◆ Не указан пример употребления (см. рекомендации).спорт. играть, нарушая правила поведения в игре ◆ Не указан пример употребления (см. рекомендации).
Синонимы Править
хамить, грубиянить, дерзитьфолить