І хочеться і колеться - можливість отримати щось бажане, пов'язане з ймовірними негативними наслідками.
І вашим і нашим - про когось безвідмовного, безприципного , догідливого, хитрого
Ні роду ні племені - бродяча, людина без батьківщини, без святого почуття любові до свого краю.
Ні вдень ні вночі - ніколи.
Ні з того ні з сього - без будь-якої причини, без жодного приводу.
І не снилося й не мріялося - несподіванно, без здогадки.
І так і сяк - по-різному, різними
І не так і не ні - відсутність чогось конкретного.
Ні тпру ні ну - зневажливий. Не виходить, не посувається (про роботу тощо.)
Максим в нашому місті поселився сам по собі, як то кажуть : ні роду ні племені.
Ні з того ні з сього вночі почаласягроза.
Андрію і не снилося і не мріялося вступити до університету.
Рак-пустельник сидів у черепашці, не вилазячи, аж поки йому не стало тісно. Він уже виріс із своєї хатинки — закрученої черепашки. А моя пам’ять, той нерозлучний секретар мій, вже записує і сю безвладність тіла серед цвіту яблуні, і гру світла, і мій дивний настрій. Лікарі й сестри-жалібниці в білих халатах метушилися й перегукувалися. За якийсь місяць вона принесла на своїх крилах її першого сина Остапа, георгіївського кавалера чотирьох хрестів. Тоді ще раз нібито зжалилась над нею фортуна і принесла їй на своїх крилах другого сина — Андрія. Над головами козаків, заступивши їм світ вечірнього сонця, піднімалися височенні скелі-шиї і голови острова-почвари. На подвір’ї я побачив самого лісника — чорнобородого похмурого красуня, його дочку, теж сувору красуню-дівку, і його другу жінку — кирпатеньку живу молодичку з веселими розумними очима. Доньки Ярослава Мудрого — Єлизавета й Анастасія — 1047 року стали королевами Норвегії та Угорщини. 1086 року першу жіночу школу в Європі – при Київському Андріївському монастирі – заснувала Анна, онука Ярослава Мудрого. Прийшли й музики із села: Іванушка-скрипаль, у якого верхня щелепа видавалася вперед, а нижня трохи запала; Шурко — баяніст і завклубом, білочубий сором’язливий хлопець, який зимовими вечорами, коли в клубі не було нікого, сидів у порожньому фойє і складав свою музику; Василь Кривобік — сопілкар і конюх у лікарні, що привіз із війни один-єдиний трофей — фабричну сопілку добрячої роботи; четвертим музикою був Мишко Мушник — бубніст і колгоспний шофер.