Читаючи повість Володимира Короленка “Сліпий музикант”, ми розуміємо, що є в житті цінності, які важливы для всіх і будуть такими завжди. Наприклад, щира дружба, любов, сім’я. Саме співчуття та розуміння перетворили сліпого хлопчика Петруся, який майже не спілкувався з однолітками, на вірного друга. До та дружня підтримка з боку дядька до йому стати більш впевненим в собі, і ось юнак вже прагне вдосконалювати свій талант. Дружба, кохання та створення сім’ї до Петру Попельському не тільки стати щасливою людиною, гармонійною особистістю, але й досягти успіху. Бо я вважаю, що, якщо б не Евеліна та дядько, Петрусь би виріс нещасною та невпевненою в собі людиною, яка страждає через свою сліпоту. Також надзвичайно важливий у нашому життыі зір, хоча більшість цього навіть не розуміє. Бачити світ, знати як виглядає захід сонця та світанок, впізнати обличчя матусі, зуміти розгледіти хоть щось. Для сліпої людини це недосяжні бажання. А вміти бачити не дивлячись – це справжній талант.Прочитавши цю повість, розумієш, що потрібно цінувати те, що маєш, та прикладати зусиль задля досягнення своїх мрій та цілей.
Объяснение:
Прокинувшись, бачу, що всі здорові, у вікно світить ласкаве сонечко. І мені легко на душі, я щасливий. Бачу неправду, бачу зло — і мені погано, я відчуваю себе нещасливим. Якби всі люди на землі оновили свої душі, стали справедливими, чуйними — світ став би зовсім іншим. Ніхто б нічого не крав, ніхто б нікого не вбивав, тільки правда йшла б попереду, а ми всі йшли б за нею. Отоді я був би дуже щасливий. Боляче мені, коли бачу бідних дітей та немічних старих людей. Я відчуваю себе тоді нещасливим. Чи багато чого людині в житті треба, щоб бути щасливою? Приголубила бабуся, поцілувала перед сном — і я засинаю, і мені так хороше, відчуваю я себе цілком щасливим.
Бути щасливою людиною — це значить володіти щастям. А що таке щастя? Щастя — це почуття повного задоволення. Із цього виходить, що щастя — це стан людини. А, як відомо, стан вічним не буває. Значить, повністю й завжди щасливої людини не буває. Але ж іноді… Я відчув себе щасливим третього жовтня. У цей день я святкував свій день народження. Рано-вранці по телефону мене поздоровив мій куратор. Коли прийшов до колежу, то отримав багато поздоровлень і подарунків. Після колежу поїхав додому, а хата повна гостей. У цей день я отримав три телеграми — мене вітали друзі, які живуть далеко і яких я не бачив кілька років. Мене поздоровляли сусіди, і я відчував у цей день той самий стан, назва якому — щастя. Може, завтра, через місяць чи через рік усе зміниться. Але не будемо заглядати далеко вперед.
Я розповів про почуття щастя на прикладі одного дня. Певен, що будь-яка людина гідна щастя. Але воно не приходить само по собі, до нього треба наполегливо йти. Кожна людина уявляє його по-різному. Але щастя залишається щастям, і його вистачить на всіх. Так будьмо всі щасливі!