Самым первым и ярким цветом повести становится, конечно же, алый. У этого слова множество синонимов. Их мы можем встретить в эпизоде, когда Грин начинает свою подготовку и идет покупать шелк. Итак, какие же это оттенки? Перечислим их: красный, розовый, темно-розовый, бледно-розовый, вишневый, оранжевый, рыжий. Такое многообразие красок не смогло сбить капитана Грея. Он искал именно алый цвет, и, наконец, истинный оттенок предстал глазам Артура.
Автор сравнивает его с цветом утренней зари, называет царственным и благородным. Для Грея же этот колер является гордым. Он так долго перебирал шелк в поисках нужного оттенка, несущего веселье и радость, что, нашедши его, сразу же купил две тысячи метров.
А когда корабль идет под парусами, Грин использует следующее сравнение – цвет глубокой радости. Встреча двух молодых людей действительно становится радостью, настоящей и чистой.
Кроме этого, писатель сопоставляет цветовую палитру. В словах нищего, подслушавшего разговор отца с дочерью, на корабле не алые паруса, а попросту красные. Это как будто снижает весь смысл, лишает мечту своего высокого статуса.А вообще красный цвет – кровавый, он не несет той радости, которая будто заложена в слове «алый». И окна домов жителей Каперны, недружелюбно настроенных по отношению к отцу и дочери, из красного стекла. На такую деталь Грин обращает наше внимание.
Помимо алого оттенка, в повести много белого цвета. Его семантическое значение – свет, благо, чистота. Сияющая громада корабля капитана Грея будто противопоставлена черной крыше трактира Меннерса. Черный цвет присутствует и в речи отца Ассоль, Лонгрена. Его черная игрушка становится символом печали и скорби.
Кроме названных оттенков, Александр Грин использует еще и такие ,как золотистый и желтый. Только вот как синонимы они здесь не выступают. Золотистый у автора – солнечный оттенок, можно легко проследить его связь с мечтой, его наполненность светом. Желтый же ассоциируется с чем-то фальшивым и недобрым. Скатерть в трактире Меннерса пожелтела, глаза же Хина и вовсе имеют рыжий оттенок.
Немало внимания уделено в повести и синему цвету. Он, конечно, в первую очередь связан с морем. О синем сиянии океана мечтает маленький Артур Грей. Символика синего входит и в обозначение неба, его таинственности и чистоты.
Что касается серого оттенка, который с древних времен считается цветом благородства и изящества, то именно такого цвета глаза у собирателя преданий и легенд Эгля. они блестят, как сталь.
Цветовые символы сказочной повести Грина нельзя трактовать однозначно. Да и даны они не случайно. Главная роль понять внутренний мир героев, их характер.
1)Скотины противопоставлены Поростковым.Фамилия говорит сама за себя.
2)Раньше, когда еще было крепостное право образованность в Российской Империи страдала, ведь получить нормальное образование было достаточно престижно, следовательно дворянские дети могли получить его, но Митрофанушка не хотел учиться и поэтому автор затронул проблему образованности в Российской Империи. Митрофан гг(главный герой) не хотел учиться, а хотел жениться.
Автор хотел показать тяготы, которые испытывал Стародум после смерти дочери умершей сестры. Ведь вся свою энергию он посвятил племяннице.
Кожна людина за своєю природою індивідуальна, своєрідна, неповторна. В кожного з нас своє призначення, мета, завдання.
Іван Багряний в своєму романі "Сад Гетсиманський” пише такі слова: " Людина – це найвеличніша з усіх істот. Людина – це найпідліша з усіх істот. Людина – це найнещасніша з усіх істот. Як тяжко з цих трьох рубрик вибрати першу для доведення прикладом. Та найдивнішим є те що всі ці три рубрики сходяться в одній людині.” Так, справді, з цим варто погодитися. Людина – найвеличніше творіння, завдяки своїм безмежним можливостям, своїй творчій натурі, розумовим якостям. Людина – найпідліша істота, тому що знає смак підступу, помсти, поразки. Людина – найбільш нещасна з усіх істот, тому що має багато, та не може отримати все.
Ми живемо колективі, займаємося певною діяльністю, отримуємо і втрачаємо те що для нас важливе. Кожного дня по-новому пізнаємо цей світ, людей, що знаходяться поряд, знову і знову знімаємо фільм за власним сюжетом. Недарма говорив Шекспір: " Весь світ – театр, а люди в ньому — актори."
Різні життєві ситуації розподіляють нам свої ролі. Сьогодні ти на вершині слави, завтра – покинутий всіма чи можливо стоїш гаєш поряд, та це не так важливо, адже кожна чергова роль, кожна наступна репліка і змінена маска допомагає тобі зіграти цю роль наймайстерніше, відчути всі тонкощі життя і залишитися в кінцевому результаті переможцем. В наших руках безмежні можливості для того, щоб бути кращим, питання лише в тому: чи використовуємо ми це? Людина істота талановита, та часто губить свій талант через інші, непотрібні речі, відкладаючи його на потім. Людина – унікальна за своєю природою та не завжди може розкрити своє істинне "Я", відчути свою неповторність. Людина геніальна, та часто недооцінює своїї можливості і залишається наодинці з своїми думками, задумами та істинами.
Як важливо, не зважаючи на всі насмішки долі та різноманітні життєві ситуації залишитися людиною з власними переконаннями і благородними, високими намірами. Падаючи низько чи підносячи голову надто високо, не забувати про інших, кому зараз набагато важче, хто духовно вищий від нас: у будь-якій ситуації знаходити щось позитивне і не опускати рики від відчаю; бачити прекрасне у кожному промінчику, листочку, кожному дні нашого життя і бути щасливим від того, що ти людина, Людина з великої літери.
"Людина доти й людина, допоки не втратила здатність бачити крім потворностей життя і його красу. Той, хто бачить це, може не так мучитиме себе, гірко питаючись, хто я і навіщо, звідки і куди?...”( О. Гончар " Собор")
Усі люди різні: веселі і життєрадісні, підступні і спокійні, добрі і відкриті, горді і злі, індивідуальні … Вони такі, якими робить їх це суспільство, кожен з нас творить його по-своєму, творить себе і тих, хто його оточує. Всі ми неповторні, яскраві особистості. Бути людиною насправді звучить гордо. Кожен з нас сам визначає місце і роль в цьому суспільстві своїми вчинками, поведінкою та навіть думками. Ми повинні бачити в кожній людині яскраву особистість і починати потрібно безперечно з себе. Неможливо змінити весь світ чи запобігти тому, що повинно статися, можливо змінити відношення інших до себе, викликаючи повагу і захоплення, бути гідною людиною і розуміти, що саме це твоя найвища цінність.