« Дзеркалом суспільства» називав театр великий письменник-сатирик Жан Батист Мольєр. «Зображуючи людей, ви пишете з натури, – говорив він. – Портрети їх повинні бути схожі, і ви нічого не досягли, якщо в них не впізнають людей вашого століття». Своїм основним завданням, завданням своєї творчості письменник вважав прагнення «дати на сцені приємне зображення загальних недоліків» і тим самим сприяти їх виправленню. А недоліків у сучасному йому суспільстві було досить багато – до такого висновку великий драматург прийшов гаючи за людьми, їх вчинками, бажаннями, пристрастями життя. У серці Мольєра все більше наростав протест проти соціальної несправедливості і недосконалості існуючого світу. І цей протест він висловлював на сторінках своїх творів. Увагу Мольєра, як автора комедій, залучали порушення норм людської моралі, відхилення від природних прагнень в ім’я надуманих цінностей. На його думку, фальшиві ідеали лежать в основі збоченої моралі. Саме тому він вимагав від людей справжньої моральної строгості, вміння підпорядковувати свої бажання і поведінку вимогам розуму.
Одним з яскравих реалістичних творів письменника стала комедія «Міщанин-шляхтич». В основу п’єси було покладено сюжет про багатого буржуа, готового в своєму прагненні до аристократичних титулів прийняти безглузде, фантастичне звання «мамамуші» і піддатися маскарадному обряду посвячення в це звання. Герой Мольєра, пан Журден – простодушний недалекий міщанин, який несподівано розбагатів і єдине бажання якого – стати дворянином. Для досягнення цієї мети герой готовий на будь-які приниження, він готовий виконувати найбезглуздіші поради тих, перед ким він схиляється. Його невігластво, довірливість і простодушність спонукали нахабного обманщика Доранта піддати Журдена «вихованню». Він обіцяє навчити героя манерам маркізів, закликає в усьому покластися на нього. Насправді ж ним керують виключно корисливі інтереси. Пройдисвіт грає не лише на прагненні міщанина стати дворянином, він підіграє недалекому простакові абсолютно в усьому, прагнучи отримати за свою «безцінну» до якомога більшу винагороду і таким чином збагатитися, не докладаючи особливих зусиль. Дорант користується бажанням Журдена доглядати за маркізою Доріменой . Для афериста це – прекрасна можливість влаштувати свято на честь своєї дами і добре поживитися за рахунок довірливого героя. Він вселяє Журдену, що маркіза до нього небайдужа, і тим самим підштовхує героя до активних і нерідко комічних дій .
Объяснение:
Весной 1945 года наши войска подошли к столице фашистской Германии – городу Берлину. Началась последняя из грандиозных битв Великой Отечественной войны. Берлин был взят штурмом. Фашистская Германия признала полное своё поражение.
Вскоре в Москве на Красной площади состоялся парад Победы. Шли, шли по Красной площади воины-победители. Потом вдруг одна из рот резко остановилась, повернулась лицом к Кремлёвской стене и швырнула на землю знамёна побеждённых фашистов. А вечером был салют. Взлетали, взлетали, взлетали над торжествующей Москвой разноцветные огни. Казалось, сама радость взлетала в небо.
Вместе с нами против фашистов сражались и другие государства: Соединённые Штаты Америки, Англия, Франция, Югославия, Польша, другие страны. Они были нашими союзниками и очень нам в борьбе с врагами.
Хорошо помню первый день этой страшной войны. Я был молод, только что закончил московскую десятилетку, был принят в школу военных лётчиков. Наша школа находилась далеко на западе страны, рядом с советско-германской границей. В первый же день войны мы вступили в бой с фашистами. Нас было сто человек москвичей. Почти все мои друзья в этом бою погибли.
Завершилась война. Я стал детским писателем. Начали выходить мои первые книги: «Небывалое бывает», «История крепостного мальчика», «Рассказы о Суворове и русских солдатах», «Птица-слава», «Сто рассказов из русской истории». Мне очень хотелось написать книгу для детей о войне с фашистами. Она всё не получалась, не получалась. Давила память о Боль о погибших друзьях и товарищах. Писал книгу долго, мучительно.