Некрасов Николай Алексеевич появился на свет в 1821-вом году в Немирово, что находилось в Подольской губернии. Он появился на свет в семья дворян. Известно, что отец был строгим и в какой-то степени даже деспотичным, а вот ммама отличалась добротой и пониманием.
В Ярославле учился в гимназии с десяти лет.
Впервые стал писать стихи на заказ за деньги, чтобы прокормить себя, так как отец не стал его обеспечивать после отказа от военской службы. Это Далее следует знакомство с Белинским.
А уже в 1847-мом году Некрасов и Панаев приобретают известнейший журнал по тем временам "Современник". Некрасов занимается созданием сборников стихов и в 1856-том повляются такие сборники как "Крестьянские дети" и Коробейники".
Далее были напсианы такие поэмы как "Дедушка", Кому на руси жить хорошо?", "Русские женщины".
С 1869-того года Некрасов начал издавать такой журнал как "Отечественные записки".
Умер поэт рано в 56 лет. У него был найден рак прямой кишки и уже в 1875-том году Некрасова не стало.
За основу «Балади про Схід і Захід» узято реальний випадок, що стався на північно-західному кордоні британської Індії. Місцевий «абрек» на ім’я Камаль із дванадцятьма бійцями втік на заколотний кордон і вкрав лошицю Полковника. Полковничий син вирушає навздогін та Камалем. Він наздогнав Камаля. відбувається поєдинок не на життя, а на смерть. Однак кожний побачив сміливість іншого, і повага до ворога здолала ненависть. Усе закінчилося досить мирно. Камаль і Полковничий син присягнулися на вічну дружбу, стали братами не по крові, а по духу. Переповідаючи цю реальну подію. Р. Кіплінг насичив її філософським змістом. У баладі йдеться не тільки про зіткнення двох чоловіків, двох ворожих сил, а й про конфлікт двох світів — Сходу і Заходу. Це не лише сторони світу, а й утілення різних вірувань, позицій, світоглядів і урешті-решт народів. Па початку і в кінці твору повторюється строфа, яку автор виділяс курсивом: “Захід є Захід, а Схід є Схід, їм не зійтися вдвох. Допоки Землю і Небеса на Суд не покличе Бог: Та Сходу і Заходу вже нема, границь нема поготів, Як сильні стають лицем у лице, хоч вони у різних світів” Дослівно перша фраза балади перекладається так: «Захід є Захід, а Схід є Схід, з місця вони не зійдуть», але весь текст доводить думку про те, що хоча Захід і Схід ніколи не рушать з місця, людина з людиною, незважаючи на різницю в поглядах, національну й релігійну належність, завжди можуть порозумітися Й зблизитися духовно.