«крізь мене йдуть до міста мук найтяжчих…», – рипить пекельна брама, і два поети, данте і віргілій, відправляються в дивовижну мандрівку. чимало побачать вони на своєму шляху. пройдуть вони повз пишний замок, облитий ясним світлом, де перебувають славетні герої старовини, побувають у страшному підземеллі, в якому караються грішні душі, потраплять до пекельного міста діте, дійдуть до самого осередку землі, де в льодовій скелі терпить найтяжчу муку сам люцифер, пан і в’язень цього світу страждання.
ще до них у потойбічних світах побували й інші герої. щоб дізнатися про свою долю, викликав душу померлого віщуна тіресія велемудрий одіссей. від свого покійного батька анхіза довідався про майбутнє славного риму еней, герой віргілієвої «енеїди». цілу низку сюжетів дає нам і середньовіччя. ще в iv сторіччі з’явилося так зване «видіння павла», започаткувало розвиток цілого кола ірландських легенд про відвідини пекла та раю. вже в xii сторіччі було написано славетне «видіння тунгдала», герой якого після своєї смерті потрапив до пекла, однак повернувся на землю, щоб оповідати людям про неодворотність божої відплати.
серед цих оповідей, або так званих «візій», поема данте посідає особливе місце. попередники поета, античні співці, використовуючи цей сюжет, пов’язували його з мотивом пророцтва, намагаючись перевершити обмеженість людських знань про майбутнє. християнські автори відкривали завісу невідомого, щоб нажахати людину ницістю її гріховного існування. все це є і в «божественній комедії» данте. однак є і дещо своє, неповторне. в листі до правителя верони кангранде делла скала данте пише: «ціль поеми – вирвати людей, живущих нині, із стану мізерії і до стану щастя. той вид філософії, який у поемі є керівним, це етика, бо ж поема написана і в цілому, і в частинах не для споглядальних цілей, а для дії». і далі: «предмет поеми – людина, що силою своєї волі, через заслугу або незаслугу, підпадає справедливій відплаті або карі». саме про людину, про її поривання до щастя, її мізерність та її велич і розповідає славетна поема.
«божественну комедію» було написано в 1307 – 1321 роках. це був час, який в історії культури дістав назву передвідродження. зростає інтерес до людської особистості, до її земних радощів і сподівань. поступово починає формуватися новий гуманістичний тип мислення, остаточне становлення якого буде пов’язане з добою відродження. однак віра в необмежені можливості людської природи, в неповторність людської індивідуальності зароджується саме тепер. цей процес і відтворює геніальна поема данте, що є одночасно синтезом середньовічної культури і прологом до культури відродження. «данте являється найвищим виразом, поетичним вінцем та увічненням того, що називаємо середніми віками. вся культура, всі вірування, всі муки та надії тих часів знайшли вираз у його поемі. та рівночасно як людина геніальна він усім своїм єством належить до новіших часів, хоча думками й коріниться в минувщині», – стверджує і. франко, шанувальник і дослідник дантової поезії.
ця своєрідна двоїстість знаходить свій відбиток і в художній манері поета. данте назвав свою поему «комедія» за усталеними середньовічними канонами: так називали тоді твори, які починалися сумно, а закінчувалися щасливо. епітетом «божественна», тобто «прекрасна», поему наділив перший біограф данте, автор славетного «декамерона» дж. боккачо.
композиція поеми є складною і одночасно довершеною. за її основу данте бере цифру «з» та похідні від неї. відомо, що уявлення про магічне значення чисел існували з прадавніх часів. ще з дитячих казок ми пам’ятаємо трьох братів, три шляхи, які відкриваються перед героєм… майже в кожній язичницькій міфології є образ світового дерева, будова якого мала відтворювати структуру космосу. і знову зустрічаємо цифру «з». коріння дерева – потойбічний світ. стовбур – земля, гілля – небо. потрійним є і вимір часу: минуле – сучасне – майбутнє. або: предки – сучасники – нащадки. за часів середньовіччя магічний зміст цієї дивної цифри розширюється, поєднуючись із святою трійцею. як символ всього, що має своє становлення, розвиток і завершення, «трійка» надзвичайно пасувала до задуму поета. «божественна комедія» поділена на три частини (кантики) – «пекло», «чистилище», «рай». кожна частина має 33 пісні, написані терцинами (потрійна рима). з трьох рядків складається кожна строфа. разом із вступом кількість пісень в поемі сягає, таким чином, числа 100. квадрат десяти символізує тут абсолютну довершеність.
первое мая - это особенный день для каждого из нас. люди выходят на улицы, чтобы насладиться атмосферой праздника. сейчас это торжество проходит несколько иначе, чем раньше. первое мая - день весны и труда. наши бабушки и дедушки сделали многое для того, чтобы мы радовались наступлению этого дня.
когда ты выходишь на улицу, видишь толпы счастливых людей. все радуются приходу тепла, солнцу и настоящей весне. они одеты в легкую прогулочную одежду, словно собрались на пикник. весь город украшен яркими флагами, праздничными мелочами. детям бесплатное мороженое, и они с радостью бегут за новой порцией. в парках гуляют молодые семьи. на площадках играют . на лавочках сидят пожилые люди, они с гордостью за происходящим. кажется, им так спокойно и хорошо, что они готовы весь день любоваться этой картиной. весь город окутан праздником.
на площадях собрались толпы, держащие в руках плакаты и флаги. они словно восстанавливают картину прошедших событий, но уже с . они хотят сохранить этот день в памяти многих, показывая это на своем примере. довольные детишки сидят у отцов на плечах. их глаза наполнены восторгом от происходящего.
кажется, что природа тоже ощущает эту атмосферу. всюду царит аромат цветущих деревьев. теплый ветерок колышет недавно взошедшую траву. цветочный аромат словно разлился в воздухе. этому празднику радуется все живое: божья коровка, прилетевшая на солнечное тепло, птицы, порхающие над головами прохожих, шмели, летящие за цветочным нектаром.
первое мая настолько светлый и добрый праздник, что его не омрачить даже каплями дождя. люди, как большая семья, спрячутся от него под большими кронами зеленых деревьев, а природа будет радоваться и впитывать каждую капельку, насыщаясь влагой. ведь после дождя всегда появляется солнце и радуга, что, несомненно, только придаст необычного настроения.
