А. Н. Радищев, выступил против самодержавия и крепостничества в своей знаменитой книге «Путешествие из Петербурга в Москву». Из-за того что в его книге "Путешествие из Петербурга в Москву" была информация которая компрометировала все высшее сословие России в глазах иностранных союзников, Екатерина II приравняла его к революционеру "хуже Пугачева".
О мире детства писали многие поэты и писатели А. Погорельский "Черная курица, или Подземные жители", Л.Н. Толстой "Кавказский пленник", "Детство", Ф.М. Достоевский "Мальчик у Христа на елке", О. Генри "Вождь краснокожих", Дж. Лондон "Сказание о Кише", В.Ю. Драгунский "Девочка на шаре", В.Г. Короленко "Дети подземелья", М.Твен "Приключения Тома Сойера", Л. Кэроил "Алиса в стране чудес", А.М. Горький "Детство". В этих книгах дети разные, мне особенно запомнился рассудительный Киш Дж. Лондона, влюбленный в девочку на шаре герой В. Драгунского, добрая, милосердная девочка Дина русскому офицеру, попавшему в плен, рыжий мальчишка-забияка, вождь краснокожих. Русские художники тоже показывали жизнь и судьбу детей: В.Г. Перов "Тройка", "Проводы покойника", В.А. Серов "Девочка с персиками", В.А. Тропинин "Голова мальчика", П.Пикассо "Девочка на шаре", В. Серов "Мика Морозов", В. Васнецов "Аленушка", К.Е. Маковский "Дети, бегущие от грозы", "Свидание", И.В. Шевандронова "В сельской библиотеки", З.Е Серебрякова "За завтраком". В своей работе мы хотим рассказать о грустном и тревожном мире детства, который создали поэт Н.А. Некрасов в стихотворении "Крестьянские дети" и художник В.Г. Перов в картине "Тройка". Когда мы впервые прочитали стихотворение "Крестьянские дети", то было печально его читать. Но оно привлекло внимание, особенно интересно было узнать, что известный отрывок "Однажды в студеную зимнюю пору" является частью большого стихотворения. Такое же впечатление печали возникло, когда впервые увидели картину "Тройка" В. Перова.
Я дуже люблю англійського поета Джона Китса, тому, коли я прочитала сонети Джона Китса в оригіналі і варіації їх перекладів, мене захопила ідея зрозуміти, чому при відтворенні змісту оригіналу народжуються такі несхожі поетичні твори; розібратися, наскільки близькі вони до оригіналу як художнього документу. Зіставлення перекладів на прикладі одного і того ж вірша дозволить найчіткіше визначити авторську позицію того або іншого перекладача, його уміння донести до читача ідейно-тематичну спрямованість вірша, образність мови оригіналу, особливості віршованого розміру, ритміки, інтонації, а також само твір, що перекладається. Джон Китс — англійський поет-романтик, і тому слід спочатку сказати про англійський романтизм і місце Джона Китса в культурі Англії. Англійський романтизм, що виник на рубежі XVIII і XIX століть, в епоху переходу від феодального ладу до буржуазного, вже з самого моменту свого зародження був неоднорідною течією. Розбіжності окремих груп романтиків привели до утворення різних напрямів, серед яких можна виділити три основних : «лейкисты» (поети «Озерної школи»), революційні романтики, лондонські романтики. «Лейкисты» (Колридж, Саути) дивилися в минуле, мріяли про повернення назад, до старих патріархально-середньовічних форм життя; революційні романтики (Байрон, Шелли) спрямовувалися вперед, до неясного ще для них ідеалу майбутнього суспільства; лондонські романтики займали серединне положення між цими крайніми течіями. .
