Тематична-атестаційна робота
з світової літератури на тему:
"Антон Павлович Чехов"
Антон Павлович Чехов.
П.А.Чехов народився 17 січня 1860 р. в м. Таганрозі. Його батьку належала невеличка крамничка. Торгували в ній з 5 год. ранку до 11 вечора. Павлу Ігоровичу повинні були допомагати сини. Батько був дуже обдарованим чоловіком: любив співати, грав на скрипці, малював. Але любов і ласку в сім'ї діти бачили лиш зі сторони матері, доброї, лагідної жінки. А.П. Чехов говорив: "Талант у нас зі сторони батька, а душа зі сторони матері". батько надав своїм синам освіту: вчились в гімназії, займалися музикою, вивчали іноземні мови. Чехову було тринадцять років коли він перший раз потрапив у театр. З того часу почалося захоплення майбутнього письменника сценою.
1876 р. батько Чехова розорився і переїхав в Москву так само як і брати які там вчилися. Антон без усяких умов залишився в Таганрозі закінчувати гімназію. Всі ці роки йому доводилося тяжко працювати. Він повинен був не тільки утримувати себе та платити за навчання, але й допомагати сім'ї, яка жила в страшній бідності Москві. Антон Павлович Чехов після закінчення гімназії переїхав у Москву. Став студентом-медиком, а невдовзі і співробітником гумористичних журналів.
В 19 років він уже утримував сім'ю. початок літературної діяльності Чехова відноситься до 80-х рр. Це були важкі часи. Розповіді молодого почали з'являтися у журналах "Осколки", "Стрекоза". Після закінчення медичного факультету Московського університету в 1884 р. Чехов разом із сім'єю переїхали на літо в м. Воскресенськ недалеко від Москви. Після закінчення університету він практикував у містечку недалеко від Воскресенська, а потім завідував лікарнею у Звенигороді.
Объяснение:
надеюсь
ответ
горе и беду приносит война всем людям, но особенно страдают от нее дети. Война забирает у них отцов и старших братьев, лишает их главного богатства — детства. Тяжелы и суровы также годы после войны, запомнившиеся многим борьбой с разрухой и голодом. Свои впечатления о трудном послевоенном времени описывает и В. Г - Распутин в рассказе «Уроки французского».
Сегодня магазины пестрят изобилием всевозможных продуктов. Конечно, не все имеют возможность покупать деликатесы, но и с голоду сейчас не умрешь. Однако прочитав рассказ В. Г. Распутина «Уроки французского», я теперь по-другому отношусь даже к обыкновенному хлебу, который, как оказалось, действительно «всему голова».Из рассказа В. Г. Распутина «Уроки французского» мы узнаем, насколько трудной и суровой была жизнь после окончания Великой Отечественной войны. Не хватало самого необходимого, везде царили голод и разруха, люди прилагали все усилия, чтобы выжить.
Но несмотря на все трудности, мальчик не потерял гордости, целеустремленности, чувства собственного достоинства. Я уверена, что эти качества ему достичь поставленной цели — получить образование и стать хорошим человеком.