Тече вода в синє море,
Та не витікає,
Шука козак свою долю,
А долі немає.
Пішов козак світ за очі;
Грає синє море,
Грає серце козацькеє,
А думка говорить:
«Куди ти йдеш, не спитавшись?
На кого покинув
Батька, неньку старенькую,
Молоду дівчину?
На чужині не ті люде —
Тяжко з ними жити!
Ні з ким буде поплакати,
Ні поговорити».
Сидить козак на тім боці,
Грає синє море.
Думав, доля зустрінеться —
Спіткалося горе.
А журавлі летять собі
Додому ключами.
Плаче козак — шляхи биті
Заросли тернами.
Тема: зображення суму, туги козака за рідним краєм, батьком та ненькою старою, молодою дівчиною під час перебування далеко на чужині.
Основна думка: наймилішим для кожної людини є те місце, де вона народилася та живе.
Ідея: співчуття козаку, який повсякчас сумує за милою країною
Художді засоби: епітети: синє море, серце козацьке, неньку старенькую, молоду дівчину, шляхи биті
Метафори: грає море, грає серце, думка говорить, спіткалося горе;
Риторичні запитання: «Куди ти йдеш, не спитавшись?», «На кого покинув?»
