Грамотність, насправді, є знання винятків з правил написання і вимови в рідній мові. Чим раніше людина почне вивчати ці правила, тим правильніше він писатиме згодом. Ось тому грамотна мова і лист завжди були ознакою кастовості, відмінною особливістю освічених і культурних людей. Вони прекрасно розуміли, що якщо допустити правопис слів за принципом «як чуємо, так і пишемо», то ні про яку грамотності не може бути й мови, оскільки чує кожен по-своєму.
Історик Микола Карамзін казав, що бути неписьменним — неввічливо по відношенню до тих, хто тебе буде читати. Неграмотна мова, неправильно написані слова ускладнюють розуміння тексту. А інколи роблять його протилежним за своїм значенням. Грамотно написаний текст виключає всяке двояке тлумачення і не змушує респондента напружуватися в пошуках сенсу того, що хотів сказати автор.
Мова належить до ознак, що визначає націю. Тому єдність мови та її правил може вважатися запорукою єдності нації і перешкодою до її розшарування і розпаду. Коли деякі починають боротися за спрощення правил граматики і правопису, вони ратують за спрощення мислення. Зрозуміло, що до таких належать люди, які самі не можуть освоїти граматику в силу лінощів і нездатності. Не слід йти у них на поводу.
Зараз все гостріше постає проблема грамотності. Вже не рідкість, коли диктори центральних каналів телебачення роблять помилки в словах, а сторінки центральних газет рясніють граматичними помилками. Школа вже не дає знань, що дозволяють випускникам вважатися освіченими людьми, тому завдання кожного, хто вважає себе носієм мови, освоювати його самостійно і користуватися багатством мови в повній мірі.
Якщо ви хочете бути культурною людиною, вміння грамотно писати і говорити для вас обов’язково. Поряд з національністю, це те, що робить вас представником тієї країни, тієї нації, до якої ви себе відносите.
Грамотність, насправді, є знання винятків з правил написання і вимови в рідній мові. Чим раніше людина почне вивчати ці правила, тим правильніше він писатиме згодом. Ось тому грамотна мова і лист завжди були ознакою кастовості, відмінною особливістю освічених і культурних людей. Вони прекрасно розуміли, що якщо допустити правопис слів за принципом «як чуємо, так і пишемо», то ні про яку грамотності не може бути й мови, оскільки чує кожен по-своєму.
Історик Микола Карамзін казав, що бути неписьменним — неввічливо по відношенню до тих, хто тебе буде читати. Неграмотна мова, неправильно написані слова ускладнюють розуміння тексту. А інколи роблять його протилежним за своїм значенням. Грамотно написаний текст виключає всяке двояке тлумачення і не змушує респондента напружуватися в пошуках сенсу того, що хотів сказати автор.
Мова належить до ознак, що визначає націю. Тому єдність мови та її правил може вважатися запорукою єдності нації і перешкодою до її розшарування і розпаду. Коли деякі починають боротися за спрощення правил граматики і правопису, вони ратують за спрощення мислення. Зрозуміло, що до таких належать люди, які самі не можуть освоїти граматику в силу лінощів і нездатності. Не слід йти у них на поводу.
Зараз все гостріше постає проблема грамотності. Вже не рідкість, коли диктори центральних каналів телебачення роблять помилки в словах, а сторінки центральних газет рясніють граматичними помилками. Школа вже не дає знань, що дозволяють випускникам вважатися освіченими людьми, тому завдання кожного, хто вважає себе носієм мови, освоювати його самостійно і користуватися багатством мови в повній мірі.
Якщо ви хочете бути культурною людиною, вміння грамотно писати і говорити для вас обов’язково. Поряд з національністю, це те, що робить вас представником тієї країни, тієї нації, до якої ви себе відносите.
В раннем детстве мы свято верили, что все зло живет в сказках. Сосредоточением его был серый волк, охотящийся за козлятами, поросятами и пугающий Красную шапочку. Позже мы познакомились с антро или истинно человеческими злыми персонажами: Кощей, Баба-Яга, колдуны и ведьмы, мачехи и разбойники. Готовясь в школу, мы уже вполне осознавали, что зла в мире людей намного больше, чем в дикой природе.
Да, хищники существуют. Их множество среди фауны и флоры. Но это не зло, а процесс стабилизации: не будь хищников, мир бы переполнился травоядными, по большей части больными и слабыми. Такое «зло» в мире природы – необходимый элемент равновесия.
Когда-то давно, в ту пору как человек осознавал себя частью природы, люди тоже брали от мира только необходимое: охотились, чтобы поесть, собирали хворост, а не валили деревья для костра, возделывали плоды для прокорма в холодный сезон, а не для продажи. Принимали стихию за гнев Богов, стремясь понять и исправить свои ошибки.
Сегодня все изменилось. Венец творения вершит зло везде, куда дотягиваются руки и разум: вырубаются леса, истощаются ресурсы, загрязняются воздух и вода. Идут войны - государства не в состоянии урегулировать социальные и политические проблемы. Мир людей сочится злом. Но самое страшное то, что человеческие пороки умеют прятаться под маской добра. Так под лозунгом «за натуральность!» вырубаются леса для производства мебели, стройматериалов, бумаги. Но современные технологии давно позволяют заменить дерево. Под эгидой «мир во всем мире!» миротворческие войска стреляют в мирное население в зоне национального конфликта. Провозглашая себя «педагогами нового времени», взрослые применяют недопустимое психологическое и физическое давление на детей. А «лучшие друзья» безжалостно пользуются добротой вашей души.
В историю человечества вписаны сотни, тысячи страниц агрессии, лжи, жадности, попустительства. Но уроки забываются. Нерадивого ученика ждет два варианта: либо мы изживем себя как вид, спровоцировав мировую войну, либо природа погубит нас в горниле экологической катастрофы. Нам нужно выполнять лишь одну Великую заповедь: «возлюби ближнего своего, как самого себя». Этим ближним будет сосед, земляк, дерево у дома, речка… Начните любить – зла в мире станет меньше.