пушкін у посвяті назвав твір *евгеній онегин* «вільним романом». і справді, перше, що вражає кожного читача цього роману,— свобода. вона відчувається в усьому. вірші роману легкі, невимушені, наче автор зовсім не докладав зусиль, щоб створити їх. а між тим, роман — подвижницька праця, подвиг семи років. яка складається з тисяч віршових рядків, вийшла напрочуд легкою і вишуканою. у романі «євгеній онєгін» представлені всі рівні російського життя: тут і вищий світ петербурга, і дворяни-самітники, і провінційне товариство, і кріпаки ленських, і громадське життя (театр, ), і приватний, сімейний побут, і народні гадання, і «золота молодь», і селянин, що їде до міста, і різноманітні картини природи. енциклопедичне охоплення російської дійсності стало можливим завдяки особливому прийому — наявності образу автора. автор-оповідач виступає в різних особах: він друг і хороший знайомий онєгіна, покровитель і захисник тетяни, поет, що експериментує з новими принципами зображення дійсності, він свідок подій, що відбуваються в романі. образ автора сприяє розширенню часових і просторових меж роману, створює атмосферу вільної сюжетної та композиційної активності. автор звертається до читачів, скеровує їхню увагу, пояснює події, тобто налагоджує взаємодію автора й читача. іноді автор, як політик, звертає увагу на причину розорення поміщиків, збіднення селян. розуміє, що не можна старими вийти з економічної кризи, розмірковує про демократизм заходу. його цікавить і стан сучасної йому освіти, і доля жінки в суспільстві. автор не скутий заданою темою, він вільний у своїх роздумах і тому є цікавим співрозмовником. онєгін — характер індивідуальний. розкрити саме індивідуальність онєгіна пушкіну є принцип контрасту. онєгін не тільки протиставляється «світу», але й героям, близьким до нього,— ленському, тетяні. на принципі контрасту будував пушкін і образ тетяни. романом «євгеній онєгін» розпочався процес розквіту російської літератури, який вивів її на чільне місце у світовому літературному процесі. проблема, яку поставив пушкін у романі,— людина й сучасність, «герой сучасності» — стане однією з провідних у російській літературі хіх століття.
это был речной пират, бежал от преследования булгарской полиции в Россию, где ему дали войско и направили на завоевание Сибири.
Вот данные с указанием надёжности:
Ермак скорее всего был татарином, это следует из имени, описания внешности и некоторых ист.деталях (например, имя по крещению Василий). Однако есть версия, что его имя было Ермил, и есть версия о кавказском происхождении. Ермак точно служил в казаках, и затем был направлен на завоевание Сибири то ли по инициативе Ивана "Грозного", то ли по инициативе купечества (что более вероятно). В войско Ермака входили как казаки, так и "купеческие люди" (ну, типа охранников личного охранного агенства:). В Сибири Ермак вёл себя осмотрительно, и пострадавшие от жестокостей хана Кучума ханты переходили на его сторону. Однако татары оказали хотя и раздробленное, но упорное сопротивление. После захвата Кашлыка Грозный придал Ермаку новые отряды, снаряжение и награду - панцырь в котором Ермак и потонул при бегстве из боя. По другой версии, он был убит то ли в бою, то ли в поединке с татарином Кутугаем.
Т.о. в предании о Ермаке есть и правда и вымысел, и сказать чего больше - не возможно, мало фактов. Но, видимо, где-то половинка на серединку.