ответ:
данное повествование ведётся от имени главного героя афанасия гурыча, во времена великой отечественной войны. тогда его вместе с напарником, алексеем клоковым отправили на важное , сопровождать ценный груз из москвы. когда гурыч пытался узнать, что же, это за груз им попался, ему отвечали, не твоё, мол дело, дали выполняй. выдали им с напарником всё, что полагается. гурыч учил алексея, что груз важный и, что за ним нужен глаз да глаз. так и отправились они в путь, соблюдая договорённые между собой дежурства и пристально охраняя ценный груз.
прибыли они на станцию, где пришлось простоять несколько дней. тогда алексей решил схитрить и сказал, что груз огнеопасный, и что его необходимо доставить по назначению. подцепили, тогда их вагон к другому составу.
далее напарники останавливаются на станции синереченская, где знакомятся с двенадцатилетней девочкой дашей, которая через слёзы напросилась с ними. она рассказала, что два года не видела маму с братиком, и спешит к ним, захвативший в качестве гостинца, мешок сухарей. так и сдружились приятели с девочкой, уж больно жалко её стало. но велели они ей спрятаться, чтобы никто не заметил, что они везут зайца.
после напарники и даша под обстрел немцев, где еле как умудряются спасти свой ценный груз. так и узнают они, что ценным грузом у них, являются книжки, которые везутся .
следующая остановка и следующий обстрел, становиться роковым для алексея. он погибает на руках гурыча. похоронили его возле станции старые дубы. долго не могли прийти в себя гурыч с дашей, уж хорошим человеком был алексей. но еще одно горе ждало бедную девочку, по прибытию на свою станцию, она узнаёт, что её близких нет в живых, и что она осталась круглой сиротой. но, к счастью девочку забирает её учительница, а гурыч доставляет книжки . учит читателя дружбе, отваге, самоотдачи и преданности своему делу.
професор
Тріо бандуристок Українського радіо у складі народних артисток України Алли Шудько, Світлани Петрової й Антоніни Мамченко добре відоме яскравим українським репертуаром та високим професійним рівнем виконання. Їхня концертна діяльність загальновизнана, вона тематично широка й багата образним змістом. Часто музику у виконанні цього вимогливого до себе колективу чуємо у різних концертах та у програмах Українського радіо. За більш ніж чвертьстолітній творчий шлях тріо гастролювало не тільки в реґіонах колишнього Радянського Союзу, а й за кордоном: у Німеччині, Польщі, Австрії, Франції, на Кубі.
Нещодавно вийшов компакт-диск, що вміщує 24 твори українських композиторів ХІХ і ХХ століть, народні пісні у майстерних обробках М. Лисенка, Л. Ревуцького, С. Людкевича, А. Кос-Анатольського, а також митців молодших поколінь. Серед них — “Садок вишневий коло хати”, “Дощик”, “Летить галка через балку”, “Чом, чом не прийшов” та інші.
Представлено широку панораму тем, образів, є пісні різних жанрів — ліричні, жартівливі, історичні, танцювальні тощо.
Наступники й послідовники М. Лисенка — видатні композитори ХХ століття, класики української музики — Л. Ревуцький, С. Людкевич і Б. Лятошинський. Усі вони працювали в багатьох жанрах, вокальному ансамблю також приділяли увагу. Українську народну пісню “Прилетіла ластівонька” Ревуцький вмістив у збірці для дітей “Сонечко”, але вона настільки красива завдяки гармонізації композитора, що її перекладено для жіночого тріо у супроводі бандур.
Народна пісня з Лемківщини “В калиновім лісі” в обробці С. Людкевича виокремлюється оригінальністю мелодії та ритміки. Композитор тонко опрацював народний зразок, надавши йому особливої чарівності. Пісня виконується без супроводу. Б. Лятошинський представлений жартівливо-танцювальною піснею “Ой піду я до млина”: мелодія проста, жвава.
Музику Г. Майбороди — одного з великих вокальних композиторів — представлено двома творами: жартівливою “Як була я іще мала”, що походить з Лемківщини, та ліричною “Мала мати доню”, яку витримано в лірико-драматичному ключі.
Дві пісні М. Леонтовича — “Калино-малино” і “Нарвала квіточок” — менш відомі широкому загалу, ніж інші твори. Їх чудово виконало тріо бандуристок. Колоритно звучить твір “Навчу я молодую жінку” Л. Матвійчук, нагадуючи пісню “Іди, іди дощику”. Справжнім шедевром можемо назвати обробку добре відомої пісні-романсу “Така її доля” на слова Т. Шевченка, яку зробив В. Шумейко. Початок цього твору співачки виконують без супроводу, мелодія передається від одного голосу до іншого, це — один образ. Потім вступає інструментальна тема, яка стає фоном, що передає авторське співчуття дівчині-сироті.
Виконавський колектив прагнув подати цікаву панораму українського фольклору для вокального тріо із супроводом бандур. Це яскрава і своєрідна сторінка української музики від М. Лисенка до В. Шумейка.