Я могу дать тебе идею. Дубровский хотел отомстит за отца,за свой родной дом. Хотел чтобы враг отца который он считал другом почуствовал ту же боль потерии и желел что сделал такое. Хотел вонзить нож в спину и поэтому он хотел быть ближе к ниму
«Злочин і кара» можна вважати кримінальних романів, так як в центрі сюжету опиняються злочини, що здійснюються різними особами (Раскольніковим, Свидригайловим, Лужина).
Так як кримінальний фон життя Петербурга представлений Достоєвським як панорамна картина соціальних вдач і проблем, «Злочин і кара» з повним правом можна назвати соціальним романом.
Так як Достоєвський у романі з видатним майстерністю розкриває внутрішній світ персонажів, твір можна назвати психологічним романом.
У «Злочин і кару» багато монологів і діалогів, в яких стикаються різні життєві позиції персонажів, ведуться інтелектуальні суперечки між Раскольниковим і Порфирієм Петровичем, Раскольніковим і Свидригайловим. Кожен герой є носієм, визначеної життєвої позиції, визначеної ідеї, яку він хоче висловити і висловлює. Саме тому роман називають філософським романом, а самого Достоєвського родоначальником цього жанру у світовій літературі.
Крім того, присутність в сюжеті роману лінії розслідування злочину, поява в ньому помилкових версій, складна психологічна боротьба слідчого і злочинця дозволяють поглянути на «Злочин і кара» як на детективний роман
Тарас Бульба - полковник, один з представників командного складу козацтва. Він є втіленням ратного духу січовиків. Бульба з величезною любов'ю ставиться до своїх товаришів-запорожців, глибоко поважає звичаї Січі і не відступає від них ні на йоту. Характер Тараса Бульби особливо яскраво розкривається в розділах повісті, що розповідають про бойові дії запорізьких козаків проти польських військ.У сцені синовбивства ми бачимо велич характеру Тараса Бульби. Свобода вітчизни і козацька честь для нього - найголовніші поняття в житті, і вони сильніше батьківських почуттів. Тому, перемагаючи власну любов до сина, Бульба вбиває Андрія. Тепер ніхто не зможе докорити Тараса в зневазі лицарськими ідеалами Запорізької Січі. Але й самому Бульбі довелося невдовзі загинути. Читача глибоко зворушує сцена загибелі головного героя: гинучи у вогні, Тарас звертається до своїх товаришів-запорожців зі словами напуття. Він спокійно стежить за тим, як спливають його запорожці. Тут Тарас Бульба видно у всій цілісності і могутній силі свого характеру.
