1878 року французький письменник Жуль Верн видав чудовий роман — "П'ятнадцятирічний капітан". Слід зазначити, що це по суті науковий роман, бо напружений та цікавий сюжет тісно переплітається із науковими знаннями.
Перед читачем постає образ вченого. Жуль Верн вірив у те, що наукові винаходи до людям жити комфортно, цікаво та щасливо. До речі, герої роману певною мірою також є вченими. Приміром, кузен Бенедикт. На перший погляд, вій звичайний чоловік, можливо, навіть трохи дивний. Все його життя було присвячене лише одній-єдиній справі — ентомології науці про комах. Він годинами міг роздивлятися свої дорогоцінні колекції жуків та метеликів. Якби спитати в кузена Бенедикта про яку-небудь комаху, він одразу б докладно розповів про неї, так добре він розумівся на біології.
А юний капітан Дік Сенд? Узяти на себе відповідальність за життя людей! Для цього треба бути витривалим, надзвичайно кмітливим і мужнім. Дік Сенд досконало знав географію, що й дало йому змогу вести "Пілігрим". Ті знання врятували Діка та його команду від небезпеки. Проте є ще одна річ, без якої не обійтись жодному капітанові. Вона, в свою чергу, складається із двох дисциплін — вищої математики та навігації. Звичайно ж, треба постійно вести доволі складні розрахунки, щоб часом не збитися з курсу. Це вже наука, що посідає особливе місце в житті людини.
Особисто для мене знання — річ дуже важлива й потрібна. Я вважаю, що за відсутності певних умінь та навичок людина не зможе прожити повноцінне життя, розкрити себе. Особистість має постійно розвиватися і не зупинятися на досягнутому. Саме наука сприяє розвиткові інтелекту, мислення. Вона удосконалює життя людини. Мені подобається вчитися в школі, дізнаватися про щось нове. Крім того, я займаюсь самоосвітою, багато читаю. Мені це дуже цікаво, до того ж я впевнена в тому, що знання неодмінно знадобляться мені в майбутньому.
Звичайно, у кожного є свої обов'язки в сім'ї. наприклад, тато в сім'ї найчастіше заробляє гроші, майже завжди важкою працею. мами зазвичай пораються по господарству: готують їжу, прибирають у домі. діти мають простіші обов'язки: помити посуд за собою, витерти пил з меблів. у мене обов'язків не дуже багато, але я дорослішаю — і їх стає дедалі більше. вранці я мушу застелити після себе ліжко. якщо нікого немає вдома, то треба самому приготувати собі поїсти, в основному підігріти щось готове. прийшовши зі школи додому, я обі, потім витираю меблі від пилу, підмітаю та у разі потреби мию підлогу у своїй кімнаті. потім, якщо необхідно, йду за покупками: хлібом, молоком, яйцями тощо. у вихідні дні звичайно справ стає більше. по-перше, у суботу доводиться їздити на ринок та мамі носити сумки. цього дня ми купуємо продукти на весь тиждень, а вже тижня докуповуємо найнеобхідніше: хліб, молоко, сметану тощо. потім вдома мамі після прання розвісити одяг на і. ось такі обов'язки є у мене. у дітей ще здавна були певні обов'язки, причому більше, ніж зараз, бо не було техніки, і тому дітям змалку доводилось рубати дрова для грубки, носити з колодязя воду тощо. їхні батьки теж з тієї самої причини були більш завантажені хатньою роботою. отже, сімейні обов'язки існували здавна, існують зараз, їх має кожна людина, що живе сама або з сім'єю.
Роман «Евгений Онегин» заставил меня задуматься о важности быть личностью, свободной и независимой от мнения общества, окружения, других людей. А, кроме того, о значимости влияния окружения на человека, на его судьбу, на его мировоззрение. Роман Пушкина наполнен тонкими психологическими наблюдениями, глубокими размышлениями о человеческой жизни, ее смысле, целях. Поэтому можно сказать, что я в романе оценил, прежде всего, его философскую сторону, общечеловеческую. Но, в то же время, я узнал много нового о культурной и бытовой жизни русских дворян начала 19 века. В целом роман в стихах А. С. Пушкина стал для меня открытием, произведением, которое я прочитал с большим удовольствием и пользой для себя.
1878 року французький письменник Жуль Верн видав чудовий роман — "П'ятнадцятирічний капітан". Слід зазначити, що це по суті науковий роман, бо напружений та цікавий сюжет тісно переплітається із науковими знаннями.
Перед читачем постає образ вченого. Жуль Верн вірив у те, що наукові винаходи до людям жити комфортно, цікаво та щасливо. До речі, герої роману певною мірою також є вченими. Приміром, кузен Бенедикт. На перший погляд, вій звичайний чоловік, можливо, навіть трохи дивний. Все його життя було присвячене лише одній-єдиній справі — ентомології науці про комах. Він годинами міг роздивлятися свої дорогоцінні колекції жуків та метеликів. Якби спитати в кузена Бенедикта про яку-небудь комаху, він одразу б докладно розповів про неї, так добре він розумівся на біології.
А юний капітан Дік Сенд? Узяти на себе відповідальність за життя людей! Для цього треба бути витривалим, надзвичайно кмітливим і мужнім. Дік Сенд досконало знав географію, що й дало йому змогу вести "Пілігрим". Ті знання врятували Діка та його команду від небезпеки. Проте є ще одна річ, без якої не обійтись жодному капітанові. Вона, в свою чергу, складається із двох дисциплін — вищої математики та навігації. Звичайно ж, треба постійно вести доволі складні розрахунки, щоб часом не збитися з курсу. Це вже наука, що посідає особливе місце в житті людини.
Особисто для мене знання — річ дуже важлива й потрібна. Я вважаю, що за відсутності певних умінь та навичок людина не зможе прожити повноцінне життя, розкрити себе. Особистість має постійно розвиватися і не зупинятися на досягнутому. Саме наука сприяє розвиткові інтелекту, мислення. Вона удосконалює життя людини. Мені подобається вчитися в школі, дізнаватися про щось нове. Крім того, я займаюсь самоосвітою, багато читаю. Мені це дуже цікаво, до того ж я впевнена в тому, що знання неодмінно знадобляться мені в майбутньому.