В стихотворении «Ветер принес издалека…» первые и последние строки перекликаются неслучайно. Это основная составляющая простого, казалось бы, на вид, стихотворения. Природа в предчувствии близкой весны просыпается от зимней спячки и нам кажется, что она «поет», потому что все наполнено звуками.
Первые строчки: «Ветер принес издалека песни весенней намек». Здесь только-только запахло весной.
В конце стихотворения: «Ветер принес издалека звучные песни твои». Здесь весна уже наступила, полностью вошла в свои права.
Это стихотворение проникнуто настроением светлого и радостного ожидания весны, первой капели, журчанья ручья, первого теплого солнышка, крика птиц и т. д.
Мысль, которую сообщает автор читателю заключается в том, что в образе сравнения весны с зимой, нечто подобное происходит и в душе человека. С наступлением весны, когда происходит обновление природы, она просыпается, расцветает, пахнет… Внутри человека тоже наступает гармония и покой. Иными словами, все проходит и наступает лучшее.
У творі паралельно розвиваються дві сюжетні лінії. Головна з них історична — Чорна рада 1663 року, про ряд історичних персонажів (гетьмани Я. Сомко, І. Брюховецький, ніжинський полковник В. Золотаренко, генеральний писар М. Вуяхевич). Автор подає розгорнуту передісторію цієї події, розповідає про підготовку до неї. Проведення ради зображено стисло, в конкретних бурхливих масових сценах сутичок різних груп.
Друга сюжетна лінія — любовна, але вона складніша за традиційний любовний трикутник.
На перший погляд, любовна лінія пов’язана з Петром Шраменком і Лесею Череванівною, однак тут переплітаються і їхні стосунки із Сомком та Кирилом Туром. Натомість лінію старого Шрама витлумачується як частина історичної канви. Але можна впевнено сказати, що старий Шрам і Петро представляють два альтернативні ставлення до історії. Шрамів сюжет веде до відцентрових сил «чорної ради», тоді як сюжетна лінія Петра — до приваб хутірського життя.
Объяснение:
