Зеркало. Одне просте слово, яким би я описав цю книгу. Так, це антиутопія і у ній все гіперболізовано, але це нічого не змінює. Вона відображає сьогодення і цей факт просто жахає. Письменник, мабуть, навіть не здогадувався, наскільки точним виявиться опис нашої з вами дійсності. Світ, у якому люди більше не бажають думати, міркувати, не хочуть нервуватись через будь-що, а лише прагнуть яскравих вражень та емоцій, які замінять усе. На мою думку, чудова алюзія на сучасну епоху Інтернету, коли екрани моніторів здаються набагато привабливішими, аніж живе спілкування. Звісно, книга насичена філософськими роздумами про культуру та суспільство, минуле та майбутнє людства в цілому. Проте насправді автор намагається донести кілька абсолютно простих порад, які можуть до уникнути багатьох проблем.
Мен үшін екінші ұстаз ол менің анам.Себебі анам мені 9 ай бойы көтеріп жарық дүниеге əкелді.Мен анамды өте қатты жақсы көремін.Ана-үш əріптен тұратын киелі сөз.Оны кері оқысаңда еш өзгермейді.Анамды тіпті бірінші ұстаз дер едім.Себебі анам мен білмей қалған нəрсемді айтып, көмек керек кезде көмектесіп,ауырған кезде қамқор болады.Мектепте біздің екінші анамыз ол-мұғалім.Мұғалім бізге бар білгенін айтып,бізге білім нəрімен сусындатады.Бізге қалам ұстатып,жазу жаздыртуды,сөйлеуді,есепеуді үйретті.Жоғарыда айтып кеткендей менің бірінші ұстазым-анам,екінші ұстазымда анам жəне мектептегі мұғалімім.Анам мен үшін ешқандай ұстаздың орнын баса алмайды.Қазір анамның арқасында менде барлығы бар.Анам жанымда болса мен өзімді бақытты сезінемін
