Объяснение:
1. Для кого написана книга "Пригоди Тома Сойєра"? (Марк Твен неодноразово повторював, що "Пригоди Тома Сойєра"— книга для дорослих. Але ж герой повісті хлопчик-підліток. І сам автор знав, що його книгу полюбили діти в Сполучених Штатах і за кордоном. Читав він "Пригоди Тома Сойєра" і своїм дітям. Проте Марк Твен був правий, коли говорив, що його твір — не весела дитяча повість, а привід для серйозних роздумів.)
2. Герой Марка Твена не ледар і не бешкетник. (Том Сойєр — звичайний хлопець. Таких як він зустрінеш у кожному дворі, на кожній вулиці чи в кожному класі. Том розумний і кмітливий. Йому просто нікуди подіти свою енергію у сірому і нудному провінційному містечку. Дорослі забули, що вони й самі колись були дітьми. Школа, дім, недільна школа, церква — це і все, чим заповнене життя ровесників Тома Сойєра. Хоча іноді вони оживають, сміються з витівок Тома. фарбують йому паркан, дізнаються про його пригоди. А Том Сойєр, на мою думку, живе своїм вигаданим ним життям. Він утік від набридливих повчань дорослих за місто, на безлюдний острів. І почувається серед природи зручніше і затишніше ніж у місті.
Саме ця незалежність і уміння фантазувати, знаходити собі цікаві пригоди приваблюють мене у героєві повісті Марка Твена. Він — не ледар. Том Сойєр не проти роботи, він проти нудної і марної роботи. А всі його "бешкети", можливо, від надмірного почуття гумору. Але ніколи не вважаюся серйозною вадою.)
3. Справжні кумири не блякнуть з роками. ("Пригоди Тома Сойєра" побачили світ 1876 року. Минули роки й десятиліття. Багато чого відбулося за цей час і в Сполучених Штатах, і у світі. Однак "Пригоди Тома Сойєра" продовжують читати мільйони читачів. Як і раніше, ровесники Тома захоплюються його незалежним характером, його витівками, які були дитячим протестом хлопчика проти сірого і нудного життя провінційного містечка і фальшивих взаємин дорослих. Вірю, що й для мене він залишатиметься літературним другом, улюбленим героєм.)
Все люди совершают ошибки, ведь именно так мы приобретаем необходимый нам опыт и становимся мудрее. Но некоторые ошибки очень сложно, а порой, невозможно исправить, и потому они могут стать роковыми для человека. Много размышлений на эту тему мы находим в рассказе Максима Горького «Старуха Изергиль», созданном в 1894 году.
Это произведение состоит из трех глав, в каждой из которых излагается отдельная история. В первой главе собеседница автора — Изергиль рассказывает ему легенду о гордом юноше Ларре.
Бесспорно, Изергиль очень сложный и противоречивый персонаж. Многим поведение этой женщины покажется безнравственным, ведь она не задумываясь бросала своих мужчин, торговала собой и, наконец, хладнокровно убила человека. Но было в ее судьбе место и подвигу, и самоотверженности, а главное, у этой женщины есть совесть, она умеет осознавать свои ошибки и извлекать из них жизненный урок.
На момент, когда женщина рассказывает автору свою историю, за ее плечами уже целая жизнь, что позволяет Изергиль с мудростью судить о многих событиях в своей судьбе. Именно из уст этой женщины звучат истории о Ларре и о Данко, именно она дает правильную, с точки зрения морали, оценку этим персонажам. Поэтому, читая рассказ Горького, мы не сомневаемся в том, что Изергиль извлекла урок из своих ошибок и приобрела ценный опыт, которым теперь спешит поделиться с автором, а также с молодыми молдаванами, работающими вместе с ней на сборе винограда.
