Відповідь:
Мій улюблений кіт
Я завжди хотів мати кота. І нарешті моя мрія збулася — у мене дома з’явився сіамський кіт Кузя. У нього світло-коричнева мордочка, темні вушка, лапки і довгий смугастий хвіст. Його гнучке видовжене тіло, велика кругла голова, настовбурчені вуса і борідка завжди притягують погляди гостей. Особливо заворожують під час першого знайомства яскраво-голубі Кузині очі, колір яких змінюється, коли він злиться або погрожує, зіниці стають то червоними, то зеленими. Вуха у мого кота завжди насторожі, вони уловлюють найменший шурхіт.
Кузя — тварина примхлива. Якщо у нього гарний настрій, він грається, дозволяє себе гладити, дозволяє іншій тварині їсти зі своєї миски, але якщо настрій у нього поганий, він попереджує про це своєрідним нявканням, і тоді краще його не чіпати. І все ж він дуже добрий кіт і любить своїх господарів. Мені дуже подобається наш кіт.
Пояснення:
Відповідь:
Мій улюблений кіт
Я завжди хотів мати кота. І нарешті моя мрія збулася — у мене дома з’явився сіамський кіт Кузя. У нього світло-коричнева мордочка, темні вушка, лапки і довгий смугастий хвіст. Його гнучке видовжене тіло, велика кругла голова, настовбурчені вуса і борідка завжди притягують погляди гостей. Особливо заворожують під час першого знайомства яскраво-голубі Кузині очі, колір яких змінюється, коли він злиться або погрожує, зіниці стають то червоними, то зеленими. Вуха у мого кота завжди насторожі, вони уловлюють найменший шурхіт.
Кузя — тварина примхлива. Якщо у нього гарний настрій, він грається, дозволяє себе гладити, дозволяє іншій тварині їсти зі своєї миски, але якщо настрій у нього поганий, він попереджує про це своєрідним нявканням, і тоді краще його не чіпати. І все ж він дуже добрий кіт і любить своїх господарів. Мені дуже подобається наш кіт.
Пояснення:
Герасим это главный герой повести И. С. Тургенева «Муму», глухонемой дворник на дворе у старой барыни, человек необычайно физической силы со строгим и суровым нравом. Этот немой рослый дворник отличался от окружающих не только внешне, но и по характеру. Герасим был трудолюбивым и хозяйственным человеком с добрым сердцем. Его, привыкшего выполнять полевые работы, по капризу барыни привезли из деревни в Москву, где всучили метлу и приказали мести. Герасиму такой образ жизни не нравился. Ему в городе было скучно и неуютно. Но и здесь он стал исправно трудиться, быстро привык к новой работе. Однажды ночью даже поймал двух воров и его стали особенно уважать. Дворовые даже немного побаивались угрюмого дворника-великана. Шутить с ним не решались, так как шуток он не любил.
Сам он был в хороших отношениях с челядью и считал их за своих. Герасим во всем любил порядок: при нем даже петухи не смели драться. Жил он в каморке над кухней и устроил все там по своему вкусу. Из всех работников больше всего ему нравилась прачка Татьяна – женщина лет двадцати-восьми кроткого нрава. Он оказывал ей знаки внимания и не разрешал никому ее обижать. Однако барыня распорядилась, чтобы Татьяну выдали за пьяницу Капитона. Так, она вскоре уехала в деревню с незадачливым мужем. После отъезда Татьяны Герасиму было вовсе тоскливо. Неожиданно, он нашел маленького белого щенка с черными пятнами, который стал для него лучшим другом. Щенка он назвал Муму.
Только с этой собачкой он чувствовал себя по-настоящему счастливым. Ей не нужны были его слова, она его понимала по взгляду. Герасим о ней заботился больше, чем любая мать о своем малыше. Но старая барыня невзлюбила Муму и распорядилась, чтобы от собаки избавились. Для того чтобы Муму не попала в чужие руки, Герасим сам решил выполнить этот приказ. Он утопил свою любимую собаку, своего лучшего и самого любимого друга. В этом поступке проявился характер крепостного, подневольного человека. Ему и в голову не пришло, что можно было ослушаться зловредную барыню. Свой протест он проявил иначе. Сразу после смерти Муму, Герасим собрал все свои вещи и, не спросив разрешения, уехал в деревню.