Відповідь:
Пояснення:
темою вірша може стати будь-яка подія у житті поета. Тематична прив’язаність до якоїсь події була обов’язковою — інакше вважалось би, що поет просто написав неправду. Це було неможливим для китайського автора, тому він завжди вказував, яка подія викликала у нього ті чи інші думки та почуття. Про важливість теми свідчить і правило виносити тему в назву вірша (наприклад, назва твору Ду Фу: «Вірш в п’ятсот слів про те, що було в мене на душі, коли я йшов зі столиці в Фенсянь»).
Основними темами танської поезії були теми поета та природи, втечі від світу, дружби, кохання, туги за давниною, тлінності людського життя, вигнання, життя на чужині, вина. Ці теми поети розвивали та поглиблювали, опираючись на ідеї та світогляд трьох великих релігій Китаю: конфуціанства, даосизму та буддизму. Протягом всієї історії китайської поезії проходила зміна поетичних течій, які тяжіли або до конфуціанського раціоналістичного бачення світу, або до містичного натхненного злету фантазії даосизму та буддизму.
