Улико́вская би́тва (Мамаево или Донское побоище) — крупное сражение между объединённым русским войском во главе с московским великим князем Дмитрием Донским и войском темника беклярбека части Золотой Орды Мамая, состоявшееся 8 сентября 1380 года в районе к югу от впадения реки Непрядва в Дон, на Куликовом поле (юго-восток Тульской области). Решающая победа русских войск в Куликовской битве стала важным шагом на пути к восстановлению единства Руси и будущему свержению золотоордынского ига, которое в эпоху, последовавшую за Куликовской битвой, существенно изменило свой характер в сторону большей самостоятельности великих московских князей.
Ява(насправді його звали Іваном) і Павлуша друзі-нерозлийвода. За темпераментом характеру вони не дуже подібні, проте Іван більш вигадливий і веде за собою друга. Його фантазії немає кінця, а бурхлива уява змушує придумувати такі " викаблуки",що потім дорослі не знають, що робити:плакати чи сміятися. Та і бешкетували хлопці не тому, щоби зробити зло, а щоби бути відомими, і щоби слава про них гриміла навколишніми селами. Побачивши у Києві метро, хлопчики вже самі його риють під свинарником, а корову Контрибуцію змусили взяти участь у справжньому родео. Проте ми бачимо, що хлопчики, незважаючи на непосидючість і бешкетливість, надзвичайно добрі і співчутливі. Коли вони почули, що із криниці доноситься щеняче скигління, навіть не задумуючись, рішили врятувати тваринку. Якщо Ява завжди знаходиться у пошуку, що б ще таке придумати.., то Палуша, навпаки, дуже врівноважений, спокійний і серйозний,а проте завжди підтримує другові витівки. Мабуть, автор, зображаючи Івана, нагородив його багатьма своїми власними рисами характеру, навіть волосся йому придумав руде, яке мав у дитинстві сам.
Княжна, дочь старого князя Болконского, сестра князя Андрея, позже жена Николая.У Марьи некрасивое слабое тело и худое лицо, глаза большие, глубокие и лучистые. Марья религиозна, терпит насмешки отца и брата. У неё нет друзей, с которыми она могла бы делиться своими мыслями. Жизнь сосредоточена на любви к отцу, к брату и его сыну Николеньке. Марья умная, кроткая, образованная женщина. На личное счастье не надеется. Её жизнь изменяется после встречи с Николаем Ростовым, сумевшем угадать богатство её души. Выйдя замуж, героиня счастлива. Разделяет все взгляды мужа "на долг и присягу"
