Видатний французький комедіограф Жан-Батіст Поклен (1622–1673), всесвітня слава до якого прийшла під ім’ям Мольєра, жив у досить складний період історії Франції. То був час довгорічних внутрішніх чвар і важких зовнішніх воєн, що потрясали державу, руйнуючи економіку країни і ще більше погіршуючи становище народу. То був також період зростання могутності абсолютистської монархії. XVII ст. у політичному житті франції було позначене важливою подією — остаточним розгромом анархічної сваволі феодального дворянства, так званої Фронди (1648–1653). Створена абсолютистська держава майже до кінця століття лишалася наймогутнішою у Західній Європі. Намагаючись диктувати свою ідеологію суспільству, абсолютизм використовував. усі можливі засоби, особливо — розгалужені організації церкви, а також і літературу.
Васильченко у оповіданні хотів показати нове в людських стосунках, в людській психології. Вихованці, котрі живуть у досить скрутних матеріальних умовах, письменник показує нам – у їх взаєминах паростки людської моралі та гуманності. В оповіданні піднімається така нагальна проблема того часу: ліквідація дитячої безпритульності. Безхлібне й невеселе життя дітей-сиріт, від недоїдання вони худі, аж світяться, стають сумним і зажуреними. Але досить сказати їм ласкаве слово, приголубити, як вони щиро, по-дитячому втішаються. Саме завдяки цьому оповідання набуває оптимістичного звучання.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/pribluda-vasilchenko-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Объяснение:
На уроке литературы я познакомился с «Повестью временных лет» - величественным произведением о нашего народа времен Киевской Руси. Читая фрагменты из этой летописи, я невольно представлял себе Нестора-Летописца, который создавал это произведение, склонившись над бумагой, озаренный светом свечки… События, изображенные в летописи, произошли очень давно, возможно, поэтому они обвиты такой загадочностью и воспринимаются нами почти как легенды… Но все это когда-то происходило на самом деле.
Летописание имеет чрезвычайно важное значение для потомков: именно из давних летописей мы узнаем обо всем, что происходило в те далекие времена, о победах и поражениях наших пращуров, об их быте и верованиях. Из «Повести временных лет» я узнал об учреждении Киева. Были три брата - Кий, Щек и Хорив, у них была сестра Лыбидь. Именно в честь одного из братьев и назван величественный город, основанный ими. Узнал также о княгине Ольге, которая так жестоко отомстила за убийство древлянами своего мужа князя Игоря…
Когда я читаю фрагменты «Повести временных лет», я будто переношусь в те далекие времена - и князья и их войско, легендарные фигуры, горделивые княгини возникают передо мною так, словно я вижу их на самом деле. Возможно, это из-за мастерства летописца: он смог не только описать события, а и воссоздать характеры исторических лиц. Мне очень понравилось читать давнюю литературу, так как из нее мы можем узнать больше о истории и познакомиться с жизнью выдающихся фигур Летописи Киевской Руси - первейшие произведения литературы, но они являются настоящими шедеврами искусства слова, так как интересны читателям и до сих пор.