М
Молодежь
К
Компьютеры-и-электроника
Д
Дом-и-сад
С
Стиль-и-уход-за-собой
П
Праздники-и-традиции
Т
Транспорт
П
Путешествия
С
Семейная-жизнь
Ф
Философия-и-религия
Б
Без категории
М
Мир-работы
Х
Хобби-и-рукоделие
И
Искусство-и-развлечения
В
Взаимоотношения
З
Здоровье
К
Кулинария-и-гостеприимство
Ф
Финансы-и-бизнес
П
Питомцы-и-животные
О
Образование
О
Образование-и-коммуникации
grinanovatana2
grinanovatana2
12.09.2022 11:40 •  Литература

ответить на вопрос 1. где обитает ангел и откуда был изгнан демон в стихотворении а.с. пушкина? опишите это место. как демон относиться к ангелу? 2.расскажите о демона в отрывке из поэмы м. ю. лермонтов. как демон ''властвует'' над землёй?

👇
Ответ:
Amer11111
Amer11111
12.09.2022
А не легче в интернете поискать?
4,4(67 оценок)
Открыть все ответы
Ответ:
Leoapps
Leoapps
12.09.2022

Полицейский надзиратель Очумелов. Для его характеристики писатель использует "говорящую" фамилию.

Речь Очумелова примитивна: "Нынче не велено кусаться!". "По какому это случаю тут?  Почему тут? Это ты зачем палец?".

Вначале владельца щенка называет "мерзавцем", пока не знает, кому принадлежит собака.

Когда возникает предположение, что щенок принадлежит генералу, Очумелову становится жарко, он требует снять с него шинель.

Предположив, что собака бродячая, Очумелов предлагает "истребить" её, выражая сочувствие пострадавшему Хрюкину. А узнав, что собака принадлежит высокопоставленному брату генерала, он похолодел, залился "улыбкой умиления" и его сочувствие  Хрюкину тотчас исчезло. "Я еще доберусь до тебя! — грозит ему Очумелов и, запахиваясь в шинель, продолжает свой путь по базарной площади".

Золотых дел мастер Хрюкин - "человек в ситцевой крахмальной рубахе и расстегнутой жилетке" с полупьяным лицом.

"Говорящая" фамилия. Манера говорить: "Ежели каждый будет кусаться, то лучше и не жить на свете". Обращается к Очумелову "ваше благородие", хотя по чину ему такое звание не полагается.

4,6(3 оценок)
Ответ:
Fluttershy22102005
Fluttershy22102005
12.09.2022
Тарас Шевченко — вірний син України. Він любив свою Батьківщину, мріяв про її свободу й незалежність. Де б він не був, куди б не закидала його доля, Шевченко завжди згадував рідні місця, прагнув швидше полинути в Україну, зустрітися з однодумцями. Його роздуми над долею народу, любов до Вітчизни, туга й печаль за нею на чужині висловлені в багатьох творах.

У далекому від України Петербурзі, в казематі в уяві Шевченка виникали картини рідного краю, він згадував вишневі садки, облиті білим цвітом, наповнені піснями дівчат. І все це відтворив у невеличкому вірші «Садок вишневий коло хати». Я вражена глибиною любові автора до народу, до природи свого краю. Не сподіваючись більше побачити Україну, він намалював чудову картину:

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть.

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

На засланні всі помисли поета були звернені до поневоленого народу України. Поезія Шевченка сповнена роздумами про те, як його твори допомагають рідному краєві, як їх сприймають українці. У поезії «Хіба самому написать...» він ставить такі проблеми:

Для кого я пишу? для чого?

За що я Вкраїну люблю?

Чи варт вона огня святого?

Поет постійно відчуває зв'язок із рідним краєм, виявляє до України синівську любов. Перебуваючи в далеких степах, він прагнув, щоб вітер приніс хоч «крихітку землі із-за Дніпра». Шевченко мріє ще повернутися в Україну, подивитися на її чарівну природу:

Може, ще я подивлюся

На мою Україну... —

писав Т. Шевченко в поезії «Лічу в неволі дні і ночі...»

Кожним рядочком своїх творів великий Кобзар засвідчував любов до України, непереможне бажання бачити її вільною й незалежною. З якою силою і впевненістю було сказано:

Я так люблю

мою Україну убогу,

Що проклену святого Бога,

За неї душу погублю.

Поет був упевнений, що поневолені люди скоро звільняться, настане страшний суд над панами, і на оновленій землі щасливо житимуть українці. Шевченко висловлював бажання бути похованим на могилі серед степу рідної України. У поезії «Заповіт» автор, ніби забувши про особистий мотив, яким розпочав вірш, мріє про те, щоб Дніпро поніс ворожу кров у синє море. Про свою смерть говорить тільки одним словом: поховайте, після чого йде заклик до повстання. У поезії «Тим неситим очам» Шевченко проголошує гімн вільній і щасливій людині.

Любов і віра у світле майбуття українського народу допомагали Шевченкові вистояти, перенести злигодні й поневіряння. Минуло багато часу, але поезії великого Кобзаря й зараз дивують, зачаровують сучасників, вчать відданості країні й безмірної синівської любові до матері-України.
4,7(82 оценок)
Это интересно:
Новые ответы от MOGZ: Литература
logo
Вход Регистрация
Что ты хочешь узнать?
Спроси Mozg
Открыть лучший ответ