На мою думку, Тетяна вчинила правильно, коли відмовилась бути з Онєгіним. Хоч, вона його й кохала, але на той час вона просто не мала права зруйнувати своє життя, яке так довго будувала. У неї вже не було шансу відповісти Онєгіну взаємністю.
В даному випадку, Онєгін сам втратив право бути разом з Тетяною. Адже, коли вона зізнавалася йому в своїх почуттях, він прогнав її, не захотівши втрачати свою свободу. На жаль, Євген зрозумів, що кохає Тетяну лише тоді, коли було вже занадто пізно щось змінювати.
Образ Євгенія Онєгіна дуже суперечливий. Негативні риси його характеру — індивідуалізм, егоїзм, холодність, практична бездіяльність — поєднуються в нім з позитивними, такими, як "душі пряме благородство». У нім ми бачимо і ознаки прогресивності і обізнаності. Образ Євгенія Онєгіна типовий для описуваної в романі епохи, але в той же час він виділяється з середовища, до якого належить. Передусім його відрізняє "різкий, охолоджений розум», схильність до "уїдливої суперечки» і "жарту з жовчю навпіл». Він далекий від світського і провінційного дворянства, яке він перевершує своїм розумом, але його не можна віднести і до прогресивної молоді, оскільки у нього немає ідеалу в житті, до якого можна було б прагнути.Таким чином, Євгеній Онєгін стає "зайвою людиною». Належачи до світла, він зневажає його. Онєгін не знаходить свого істинного призначення і місця в житті, він обтяжується своєю самотністю. Говорячи словами Герцена, "Онєгін… зайва людина в тому середовищі, де він знаходиться, не маючи потрібної сили характеру, щоб вирватися з неї».