Аналіз новели “Момент” Володимира Винниченка
Момент щастя — миттєвий: закохані тут же розлучаються навіки, адже щастя, за Винниченком, — це «свободна воля», воля від тягаря й обов’язку, що є наслідком тривалих стосунків. Аналіз новели “Момент” Володимира Винниченка буде корисним для всіх, хто вивчає цей твір і хоче краще засвоїти тему.
Рік написання: 1909.
Літературний рід: епос.
Жанр: новела.
Тема: історія короткої любові між революціонером і панною в ризикованій для життя ситуації.
Головна ідея: оспівування почуття кохання; усвідомлення скороминущості щастя.
Головні герої: революціонер, панночка Муся, контрабандист Семен Пустун.
Проблематика
життя і смерті
миті як частини вічності
сенсу щастя людини
порівняння природної сутності людини і моралі, нав’язаної суспільством
Символічні образи
поле (символ свободи, життя, народження й росту);
ліс (символ ворожої стихії (у момент небезпеки) або свободи й кохання (у момент щастя);
комашки (символ відсутності обмежень і правил);
зелені мушки, ворон (символ смерті)
кордон (символ межі між життям і смертю).
Час подій: літо, утім точно не визначений, мов у позачассі.
Місце подій: село на кордноні — кордон, утім точно не визначене.
Композиція
Шехерезада у в’язниці розповідає історію про момент любові (пролог)
Шехерезада їде із Семеном Пустуном (експозиція)
прохає Семена до терміново переправитися через кордон — Семен попереджає, що можуть убити — Шехерезада уявляє себе мертвим, йому смішно — зустріч Шехерезади в повітці з панною (зав’язка)
у селі облава — панна у Шехерезади револьвера — Шехарезада й панна терміново тікають самотужки до кордону — дорога через поле, зближення — рух лісом, відчуття близькості — панна Шехерезаду в разі її смерті передати послання «Мусю вбито на кордоні. Вмерла так, як вмирають ті, що люблять життя”. Більше нічого…» (розвиток дії)
Шехерезада й панна перебігають через кордон під кулями, страх (кульмінація)
живі, щасливі — Шехерезада зізнається в любові — панна цілу ніколи її не шукати, бо щастя «ось воно, мить» (розв’язка).
Сюжет
Революціонер зустрічається з панночкою в клуні перед спланованим нелегальним переходом через кордон. Панночка так само тікає від переслідування поліції. Герой закохується в панночку — і читач стає свідком народження й розвитку високого почуття.
Молоді люди переживають страшний, екстремальний момент: перебігаючи прикордонну смугу під обстрілом, вони уникають смерті і як переможці святкують радість життя.
Історія кохання в новелі психологічно витончена, світла й прекрасна, але й печальна, адже герой новели залишається наодинці з мукою осиротілого щастя, яке спалахнуло було на мить (звідси й назва новели «Момент») — і зникло разом із чарівною панною.
У цій новелі В. Винниченко використав увесь арсенал імпресіоністичних засобів. Колористика твору концентрує в собі сонячні барви, лісову зелень, небесну блакить; багатство зорових і слухових образів увиразнює пейзаж, творить тло, на якому розгортаються події в новелі. Штрихова імпресіоністична техніка передачі вражень головного героя (а розповідь ведеться від першої особи) ніби виплітає малюнок душевного стану закоханого.
Усе навколишнє читач «бачить» і сприймає через внутрішній світ головного героя. Момент щастя — миттєвий: закохані тут же розлучаються навіки, адже щастя, за Винниченком, — це «свободна воля», воля від тягаря й обов’язку, що є наслідком тривалих стосунків. Справжнє щастя — у миттєвому захваті.
У цій новелі чітко ться доволі відверте протиставлення усталеної, традиційної моралі з її суворими, а то й пуританськими приписами природності й принадності душевних і тілесних поривань двох молодих людей. Емоційно звучить у новелі й піднесений, і мінорний водночас апофеоз «великому, прекрасному процесу життя», частка якого і ліс, і бджоли, і пташки, і «сплетені коханням метелики», і юнак та дівчина, які ніби розчиняються в зеленому рухливому царстві природи.
Спалах почуттєвої любові в природі — момент, найвища точка буття. Людина перетворює свято кохання на побутовий елемент щоденного життя. Звідси і рівень оцінки:
«Щастя — момент. Далі вже буденщина, пошлість».
Ідеальну модель поведінки всього живого в природі Муся окреслює так:
«Єсть якісь метелики. Вони вмирають серед кохання».
Пропозиція панни скористатися цією моделлю, перенісши її з рівня біологічного на рівень духовний («наше кохання повинно вмерти зараз»), з розумінням сприймається героєм. Муся стає Дамою, а юнак благочестивим, шляхетним лицарем:
«Я схопив краї її сукні, поцілував і випустив».
Объяснение:
Главный герой повести В. О. Богомолова — мальчик Иван.
Действие происходит во время Великой Отечественной войны. Уже в первые дни войны судьба жестоко распорядилась с Иваном: отец убит на границе, полуторагодовалая сестрёнка погибла у него на глазах. И герой принял решение — мстить врагу, стать полезным нашей армии.
Иван — ещё совсем мальчик: он играет, как его сверстники, собирает ножички, вооружается биноклем, будто настоящий командир. Он хотел бы остаться ребёнком, но вынужден каждый день смотреть в лицо смерти.
Иван подолгу живёт на оккупированной немцами территории, ходит по деревням, посёлкам и собирает для штаба сведения о силе врага и его вооружении. Он всё видит, всё запоминает. И информация, которую он добывает, очень ценна.
Читая о пребывании мальчика в тылу врага, понимаешь, что ему тяжело и страшно: он один, опасные ситуации возникают ежедневно, а совета с не у кого. Каким же нужно быть мужественным, волевым человеком — ведь рассчитывать приходилось только на себя. Даже смелый Холин в разговоре с Гальцевым сказал: «Третий год воюешь?. . И я третий.. . А в глаза смерти — как Иван! — мы, может, и не заглядывали.. . За тобой батальон, полк, целая армия.. . А он один — Ребёнок! »
Холин, Гальцев, Катасоныч — это взрослые друзья Ивана по партизанскому отряду. Они относятся к нему по-отцовски, с нежностью, всё готовы для него сделать, потому что понимают, как опасна работа, которую выполняет мальчик для штаба армии.
Но они вынуждены посылать Ивана в разведку, ведь шла война, от исхода которой зависела судьба страны.
Прочитав повесть В. О. Богомолова, осознаёшь, что война — это тяжёлое, суровое, жестокое время. Она ломает человеческие судьбы, не щадя никого — ни старых, ни малых.
Книги о войне понять, почему мы победили такого грозного врага. Ведь победить народ, где воюют даже дети, невозможно.
надеюсь Объяснение:
