Поезії К. Галчинського, А. Маргул-Шпербера та І. Вайсгласа про другу світову війну мають кілька спільних рис:
Тематика: Всі три поети займаються темою Другої світової війни. Вони описують події, страждання та наслідки війни з різних перспектив.
Емоційна навантаженість: У поезіях всіх трьох авторів присутні сильні емоції. Вони висловлюють смуток, горе, втрату, страх та розпач, пов'язані з війною.
Зображення страждань: В поезіях розповідається про страждання мільйонів людей, які були жертвами війни. Поети описують біду, голод, руйнування та загибель, які супроводжували конфлікт.
Загальнолюдська проблематика: Поезії Галчинського, Маргул-Шпербера та Вайсгласа висвітлюють загальнолюдські проблеми, пов'язані з війною, такі як втрата невинності, порушення прав людини та незмірна втрата життів.
Поетична майстерність: Всі три поети використовують різні поетичні засоби та мовленнєві прийоми, щоб передати свої почуття та ідеї. Вони створюють образи, використовують метафори, алегорії та ритмічну структуру для підсилення ефекту своїх поезій.
Загалом, поезії К. Галчинського, А. Маргул-Шпербера та І. Вайсгласа про другу світову війну мають багато спільного, оскільки всі вони зосереджуються на подіях війни, її наслідках та емоційному впливі на людей.
слова належать Князю зі твору Микита Кожумяка
у деяких випадках я дійсно погоджуюсь з цим твердженням тому що бувають ситуації у яких потрібно боротися а люди просто опускають руки і наче стають на коліна перед проблемою і поводять себе як раби . Наприклад ось була у мене проблема що з одного предмета у школі у мене були доволі погані оцінки та я опустила руки і нічого не робила з цього предмету а треба було взяти себе в руки і почати працювати саме над цим предметом я трохи посиділа почитала і все зрозуміла і у мене набагато покращилися оцінки з цього предмету
У той жа час хата як сімвал сямейнага яднання: няма хаты, разбурылася – разляцеліся ўсе, як птушкі з таго гнязда. І насуперак гэтаму, “гняздо” – як нейкі “камень”, які цягне “на дно”. Селянін прывязаны да таго, што мае, няхай у “старой хаткі сцены дрыжаць”[12;90], але ж гэтае “пахілае”, “крывое”, “вузенькое” – сваё.
Своеасаблівая папярэдніца “Раскіданага гнязда”, - паэма “За што? ”, напісаная ў 1908 годзе. Сярод тых зерняў, з якіх узнікла задума паэмы “За што? ”, а затым і драмы “Раскіданае гняздо”, была і даўняя радавая крыўда Луцэвічаў на паноў Радзівілаў, якія сагналі сям’ю арандатараў-чыншавікоў з апрацаванай імі зямлі. Дзед Ануфрый Дамінікавіч доўга судзіўся з панам за роднае гняздо, што адабрала ў яго шмат сіл і здароў’я і скараціла век; унук жа, Янка Купала, на пачатку XX стагоддзя вынес сямейную крыўду “на свет цэлы”, асэнсаваўшы яе як трагедыю эпахальную, агульнанародную, за якой стаяла ўсё тое ж пытанне – быць ці не быць беларускай нацыі. “Раскіданае гняздо” адлюстроўвала цярністы шлях беларускага сялянства ў пошуках страчанай бацькаўшчыны і лепшай долі. Тут катастрофа захапіла не толькі “чалавечыя” персанажы, але і сімвалічныя вобразы, якія жылі ўжо ў ранейшых купалаўскіх творах.