М. Пришвин назвал свою повесть «Кладовая солнца» сказкой-былью. В ней очень много сказочных элементов, которые, переплетаясь с реальностью, делают книгу интересной и увлекательной.Герои повести Настя и Митраша живут в селе «возле Блудова болота в районе города Береславль-Залесского». Они остались без родителей, но научились сами управляться со своим хозяйством. В описании и Насти, и Митраши есть что-то сказочное. «Настя была как золотая курочка на высоких ножках. Волосы у нее отливали золотом, веснушки были, как золотые монетки». Митрашу учителя в школе, улыбаясь, называли «мужичок в мешочке». Домашние животные, которые живут у детей, наделены сказочными именами: коза Дереза, петух Петя. Не было ни одного дома в селе, где бы жили и работали так дружно, как Настя и Митраша.Рано утром выгонит Настя «свое любимое стадо», а потом начинает топить печь, готовить обед. Митраша тоже не отстает от сестры. Он «мастерит деревянную посуду»: кому — шайку на умывальник, кому — кадушку солить огурцы или грибы да еще успевает побывать на всех собраниях, «старается понять общественные заботы».Своим отношением друг к другу дети во многом напоминают сказочных героев: сестрицу Аленушку и братца Иванушку. Настя и Митраша отправляются в лес за клюквой, но, поссорившись, расходятся по разным тропам. Как в сказке Аленушка бросает Иванушку, так и здесь Настя, поддавшись своим обидам, оставляет Митрашу одного.Природа в «Кладовой солнца», как и в народных сказках, — действующее лицо. Когда дети расстались, то «серая хмарь плотно надвинулась и закрыла все солнце с его живительными лучами. Злой ветерочень резко рванул...Деревья, прокалывая друг друга сучьями, зарычали, завыли, застонали». Природа, предчувствуя опасность, пытается предупредить детей о ней. Елочки-старушки, много повидавшие на своем веку, очень переживают, когда видят Митрашу. Они стремятся остановить мальчика его от надвигающейся беды. «Бывает, одна вдруг поднимется, как будто хочет смельчака палкой ударить по голове... А потом опустится, и другая колдунья тянет к тропе костлявую руку. И ждешь: вот-вот, как в сказке, полянка покажется, и на ней избушка колдуньи».История собаки Травки тоже напоминает хорошую добрую сказку, в которой животные приходят на к человеку и выручают его из беды.В повести «Кладовая солнца» М. Пришвин еще раз напоминает нам о том, что мир природы и мир человека — единое целое.
Дядько том — негр, спочатку раб сім’ї шелбі, потім раб гейлі, потім його господарем стає сент-клер, і останній — саймон легрі. головний герой роману. чесний, добросердечний, благочестивий, вразливий. реплік тома в романі не так вже й багато, проте всі вони підкреслюють, що том — глибока особистість. змінив світогляд багатьох героїв, їх ставлення до рабів. еліза — мати гаррі, проданого разом з томом. вирішує бігти разом з сином, зрештою виявляється разом з чоловіком і сином в канаді. сім’я шелбі: джордж шелбі — син подружжя шелбі, молодий господар. у дитинстві дружив з томом, вчив його грамоти. згодом знаходить вмираючого тома, ховає його і відпускає всіх своїх рабів. в силу своєї молодості, джордж імпульсивний, рвучкий, емоційний. містер шелбі — старий господар. дуже любив і цінував тома як цінного працівника, але був змушений його продати. помирає в кінці розповіді. місіс шелбі — господиня. любить сина і чоловіка, також цінувала тома і дуже не хотіла, щоб чоловік продав його. справжня леді, розумниця і красуня. сім’я сен-клер: огюстен сен-клер — господар. легковажний, але лояльний і справедливий. добре поводиться зі своїми слугами. азартний, легкий на підйом, розумний і дотепний. часом саркастичний. мав пристрасть до алкоголю, але згодом, після розмови з томом, кидає пити. огюстен рідко навідується до церкви, чим дуже незадоволена його дружина, марі. він пояснює це тим, що йому там нудно, хоча насправді він давно зневірився в бозі. купивши тома, огюстен багато що переглядає в своєму житті — кидає пити, стає більш вдумливим, стриманим. ненавидить рабство і хоче звільнити всіх своїх рабів. прислухається до думки тома, часом радиться з ним. обожнює свою дочку єву, дуже страждає, коли та помирає. гине від удару ножем. евангеліна «єва» сен-клер — єдина дочка господарів. юна, але дуже глибокодумна, розважлива дівчинка. обожнює всіх слуг, особливо меммі і тома. просить батька, щоб той звільнив їх. вихована аристократкою, єва начисто позбавлена егоїзму; за словами її батька, «зло не пристане до єви». співчуття, милосердя — це все про неї, меммі називає її «янголятком». рано помирає від туберкульозу. всі сумують і по єві, від слуг до батька. марі сен-клер — господиня, дружина огюстена. егоїстична, показно-релігійна жінка, повна протилежність своєї дочки і чоловікова. істерична, безладна. іпохондрик. постійно на все скаржиться, не терпить, коли їй суперечать. піднімає руку на своїх слуг, чого не дозволяє собі огюстен і тим більше єва. після смерті чоловіка і доньки розпродає всіх слуг. офелія — кузина огюстена, двоюрідна тітка єви. родом з нової ії. ненавидить рабство, але недолюблює негрів. сувора, дисциплінована жінка. все робить своїми руками, не до слуг, чим викликає здивування і недовіру на півдні. цілеспрямована, справедлива леді. але і їй не чужі співчуття, милосердя. чесна, пряма. не любить марі, обожнювала єву. огюстена любить з дитинства, хоч і вважає його легковажним і необов’язковим. огюстен подарував їй дівчинку — негритянку по імені топси. офелія виховує її, відвозить в вільні штати і там звільняє її. альфред сен-клер — рідний брат огюстена, повна йому протилежність. деспотичний, жорсткй. насмішкуватий. має сина енріка, схожого на нього самого; той зовсім не схожий на єву, але дуже її любить.
