образ тараса бульбы из одноименной повести гоголя воплощает в себе все типичные стороны украинского казачества. человек, полный энергии, не выносящий мирного существования, до седых волос увлекающийся бурной жизнью, полной опасностей и тревог, бульба рисуется в повести гоголя во весь рост, как семьянин, как военачальник, как человек вообще.
тарас – суровый муж и суровый отец. с оттенком снисходительности относится он к жене, которая, по его словам, только «баба», то есть, существо, бесконечно ничтожное. она, в его глазах, не пользуется никаким авторитетом, и сыновей своих гоголевский бульба приучает не подчиняться её влиянию. мягкость женской души, в его глазах, большая опасность для удалого казака, если он поддастся чарам любви женщины, все равно даже материнской, он может «обабиться», сделаться «мазунчиком» и погибнет для великого дела служения родине. как отец, тарас бульба представляется у гоголя таким же суровым, он не допускает в отношениях с сыновьями ласки и мягкости и предпочитает стать с ними сразу в отношения старшего товарища. вот почему он, при первой же встрече с вернувшимися домой сыновьями, тарас вступает в кулачную драку со старшим, чтобы узнать его темперамент и силу, т. е. определить ценность в нем будущего боевого товарища. когда бульбе приходится решать, что для него выше любовь и жалость отца к сыну, или любовь гражданина к родине, он без колебания и сомнений, с решительностью истого римлянина ставит последнее чувство выше первого и собственной рукой убивает андрия, изменившего родине.
Родина дуже важлива у житті кожної людини. Це найближчі, найрідніші люди, яких ми дуже любимо, які дарять нам тепло та допомагають у складних ситуаціях. Це й рідна домівка, затишна та безпечна. Родина – це твій маленький світ, в якому все зрозуміле, дороге.
Родина – основа нашого суспільства. Колись наші батьки закохалися та вирішили одружитися. Потім у їхній родині з'явилися діти. А через кілька років ми самі станемо дорослими та захочемо створити свою сім’ю.
Справжня родина – це більше, ніж просто бути родичами. Це особливе ставлення одне до одного. Це любов, взаємоповага, до Це коли кожна людина унікальна та незамінна, як і те, що вона привносить у сім’ю. Це бабусині казки та смачні піроги, це мамина турбота, батькова до Родина – це коли навіть твоя домашня тваринка - її повноцінний член.
Нажаль, родини бувають різними, як і стосунки в них. Наприклад, хтось постійно свариться одне з одним, а трапляється, навіть можуть побитися. А інколи зовсім навпаки – всі в родині ніби зовсім байдужі одне до одного, не цікавляться ні справами, ні інтересами, ні проблемами, не знають, хто чим живе. Є багато анекдотів про це. Наприклад, про те, як батько забирає з дитсадку чужу дитину. Мені здається, в усіх таких історіях є доля сумної правди.
Кожен мріє про щасливу родину. Але це залежить від нас, від того, наскільки ми готові вкладати свої зусилля у неї. Бо це особисті стосунки між людьми різних поколінь, поглядів та переконань, які змушені постійно вирішувати побутові питання разом. Звичайно, бувають і конфлікти, і суперечки. Але я вважаю, найголовніше – це поважати одне одного. Головна помилка людей у родинних стосунках, на мій погляд, це те, що вони починають сприймати одне одного як належне. Вони перестають боятися образити, зробити боляче. От з чужими ми завжди ввічливі, а вдома можна нагримати на будь-кого, бо це ж твоє!
Рідні люди – це подарунок долі, який ми маємо цінувати. А родина – наш надійний притулок у великому, не завжди дружньому світі. І кожен з нас обов’язково має вносити свій вклад у щастя своєї родини.