Талановитий художник Віктор Васнецов намалював багато картин. Особливо відома «Богатирі».
На картині зображені три мужні силачі – захисники Київської Русі. Богатирі на конях – своїх вірних друзях. Вони вийшли у дозор на кордон держави. А навколо розкинулась безкрайня земля русичів.
У центрі зображений Ілля Муромець, виходець зі славного міста Муромля. Він вдивляється у далечінь. Жоден ворог на прийде на землю богатирів непомітним. Хоч насуваються хмари та небезпека, захисників ніщо не може злякати. Ілля великий, мужній та сильний, впевнений у собі. Для нього важка булава, немов пір'їна. На рахунку бувалого воїна багато перемог. Не одного ворога поклала його блискуча булава та довгий спис. По праву руку інший захисник Добриня Микитич. Він молодший, але також досвідчений вояка. Його рука тримає грізний меч. Він завжди готовий боронити рідну землю. По ліву руку від Муромця - молодий Попович. Хоч і літ йому не багато, але помітна його спритність та відвага. На обличчі не видно ні краплі переляку. Далеко летять його стріли та влучають у ціль.
На головах раті князя блискучі шоломи. Надійні своєю міцністю обладунки захищають їх від ворожих стріл. Вороний, білий та рудий коні, мов три брати, вірно служать воїнам. Вони сильні, ситі та у гарній кольоровій збруї. Видно, що богатирі піклуються про них.
Далекий горизонт позаду воїнів підкреслює величавість та значущість захисників. Пастельна палітра робить героїв картини живішими, глядач забуває, що перед ним міфічні персонажі билин.
Русичі можуть спати спокійно, коли у дозорі стоять відважні захисники: Ілля Муромець, Добриня Микитич та Олексій Попович. Можна порадити усім подивитися на картину, щоб оцінити високу майстерність художника.
Это был типичный старый русский дом, с множеством комнат, сенями. И не хотела хозяйка перестилать полы, видимо оттого, что не хотела отпускать от себя свое когда дом еще не был так пуст и тих, как сейчас. Сзади дома был большой, серый, озябший сад.
Все в доме напоминало старые времена, возвращало с легкостью в них. Даже банальная «старая керосиновая лампа с абажуром в виде тюльпана из матового стекла», которую рассказчик должен был зажигать каждый вечер.